Сторінка
3

Карл Густав Єміль Фон Маннергейм – державний діяч Фінляндії

В цілому ж, порівнюючи історичні долі наших двох країн, переконуємося, що Фінляндії поталанило все ж більше, ніж Україні, - у грудні 1917 року армію Муравйова було направлено на Київ, а не на Гельсінкі. Оволодіння Україною більшовики визнали важливішим, аніж захоплення Фінляндії. А сил на вирішення обох цих завдань одночасно Радянський уряд Росії просто не мав.

Після перемоги над червоногвардійцями навесні 1918 року почали посилюватися суперечності між Маннергеймом та урядом і парламентом країни.

Головнокомандувач вважав, що нова держава еліта зв’язала занадто тісні стосунки з Німеччиною. Це не подобалося йому, по-перше, через його загальну анти німецьку спрямованість, якої він набув у радянській армії, по-друге ж, генерал, чудово розумів, що Німеччина неухильно наближається до нищівної поразки у Першій світовій війні.

І пов’язувати долю молодої держави з кораблем, що йде на дно, принаймні необачно.1 Після ж порядки Німеччини коли питання про обрання “Королем Фінляндії та Карелії” родича Вільгельма ІІ Фрідріха – Карла Гессенського відпало ніби само собою, регентом “королівства без короля” було обрано Маннергейма.2 Він стояв на чолі держави з грудня 1918 року до липня 1919 року і робив усе можливе, щоб закріпити незалежність держави. Зокрема, він пропонував Колчаку, Денікіну та Юденичу підписати угоду, за якою російські білогвардійці визнали б незалежність Фінляндії, а фіни, натомість, допомогли б вигнати більшовиків з Петрограда.

Проте “Єднінєділімщики” принципово відмовилися від такого компромісу.

З цього розділу ми бачимо офіційно визнану незалежність двох держав. Початок запеклих війн між “Червоними” і “Білими”, а також Маннергейма, який на службі у Фінляндії, іде на сутички проти своїх колишніх товаришів по зброї.

[1] Советськая историческая энциклопедия. /Ред. Е.М.Жуков. – М., 1966. – С.38.

[2] Маннергейм К.Г.Мемуари. М., 199. – С. 13.

[3] Норма Дейвіс Європа. Історія. К., 2000. – С. 951.

[4] Маннергейм К.Г. Мемуари. М., 1999. – С.8.

1 Ляшина М.А. Почерки истории Финляндии оть древнейшыхь времень до начала ХХ столетия. С. пб. 1908. – С. 27-33.

2 Всесвітня історія ХХ століття. К. 1995. – С. 30-31.

1 Історія Фінляндії. М., 1997. – С.14-17.

1 Мир в Первуй половине ХХ века. М., 1994. – С. 77.

2 Маннергейм К.Г. Мемуари. М. – 1999. – С. 30-31.

1 Маннергейм К.Г. Мемуари. М., 1998. С. 34.

2 Егеро. Всемирная история. ІV Т. С. – Пб 1999. – С. 106-110.

3 Юссіла О. Від великого князівська до сучасної держави. – К., 2002. – С.120.

1 Дюрозель Ж. –Б. Історія дипломатії, - К., 1995. С. 230.

2 Финляндия кратний обор. Хельсинки, 1994. - С.49.

1 Грант Н. Конфликты 20-го века. М. 1995. С. 77-79.

1 Гренвили Д. История ХХ века. М., 1999. – С. 65.

2 Киссинджер Г. Дипломатія. – М., 1997. – С. 233.