Сторінка
2

Улас Самчук (1905-1987)

Закінчується твір моторошною картиною голоду, сценою вбивства Корнієм свого сина Максима, який бенкетує, коли вмирає від голоду його мати, і, зрештою, смертю самої Марії. Глибокотрагедійно звучить кінцівка твору, з якій образ Марії з кожним авторським рядком стає все об'ємнішим, художньо уособлюючи саму голодну, розтерзану Україну.

Композиційне роман складається з трьох частин: “Книга про народження Марії”, “Книга днів Марії” та “Книга про хліб”. В останній ідеться про голодомор в Україні, тому й посвята до всього роману: “Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роках 1932—1933”. Написана того ж страшного для всього українського народу 1933 року, вона стала першим словом правди в українській літературі про той трагічний час. І хоча автор не був безпосереднім свідком голодомору, але зміг створити глибокоправдивий твір, по-філософському осмисливши в ньому причини трагедії, піднісши образ Марії до рівня символу України.

Про рідну землю, на цей раз про Україну Закарпатську, роман У. Самчука “Гори говорять” — художня розповідь про боротьбу гуцулів за своє соціальне й національне визволення проти іноземних поневолювачів. До речі, у 1938—1939 pp. письменник брав участь у визвольних змаганнях на Закарпатті.

1939 року У. Самчук повернувся до Праги, а наступного — виїхав до Кракова, де гуртувалася українська інтелігенція. Після окупації німцями Львова він разом з Оленою Телігою вирушає на Східну Україну, окрилений думками і мріями про відродження державності. З вересня 1941 року стає редактором офіційної газети “Волинь” (виходила у Рівному), використовуючи її для національно-просвітницької роботи. Письменник багато подорожував по Україні, побував у рідних місцях, відвідав Київ, Полтаву. Знайомство з життям на Східній Україні прислужилося згодом, коли працював над другою книгою

трилогії “Ост” — “Темнота”. Весною 1942 року за одну із своїх статей у “Волині” під назвою “Так було — так буде” У. Самчук був заарештований окупаційною владою, але невдовзі випущений. Після цього працював у німецькому пресовому агентстві, влітку 1943-го виїхав до Львова, а звід­ти — до Німеччини. Перебував у таборах для переміщених осіб, де розпочав роботу по згуртуванню письменницьких сил на еміграції. Він був ініціатором створення і головою правління нової літературної організації “Мистецького Українського Руху” (скорочено МУР), основним завданням якої було творення справжньої літератури. До МУРу входили такі відомі письменники, як І. Багряний, В. Петров (Домонтович), В. Барка, Д. Гуменна та багато інших.

Роботу в МУРІ У. Самчук поєднує і з суто письменницькою: у 1946— 1947 pp. вийшов друком багато з чому автобіографічний роман “Юність Василя Шеремета”, який повідав про формування нового покоління української інтелігенції у 20-ті роки. Паралельно ішла робота над першою книгою трилогії “Ост” — “Морозів хутір” (1948), у якій автор знову повертається до подій революції та громадянської війни на Україні. Наступна книга трилогії — “Темнота” (1957) — про трагедію України й українців у 30-ті роки. Продовження її — “Втеча від себе” (1982) — про долю мільйонів емігрантів, розкиданих війною по всіх світах. Близько сорока років працював письменник над “Остом”, відтворюючи в образах добу, “яку сам бачив, чув, пережив”.

Національно-визвольній боротьбі української повстанської армії на Волині присвятив свій роман «Чого не гоїть огонь» (1959). Доля українських переселенців у Канаді висвітлюється письменником у романі “На твердій землі” (1967). Ці твори, як і дві останні книги трилогії “Ост”, митець писав, уже переселившись у 1948 році до Канади. Там працював він і над книгами споминів і вражень «На білому копій (1955), “На коні вороному” (1975), “Планета Ді-Пі” (1979) та ін.

У. Самчук був і одним із засновників об'єднання українських письменників на еміграції “Слово” та членом редакційної колегії збірника під цією назвою.

Помер 9 липня 1987 року. Похований у Торонто.

Рекомендована література

Шевчук В. Самчук та його волинська сага // Укр. мова і літ. в школі. —

1992. — № 11-12. — С. 30-33. Пінчук С. Улас Самчук та його роман про голодомор 33-го // Самчук У.

Марія. - К., 1991. - С. 171-188.