Сторінка
2

Васильків - місто над Стугною

На середину ХІХ, початку ХХ ст. Васильків перетворився на досить велике і економічно-розвинуте місто. У 1858 році населення Василькова становило коло 12 тис. чоловік. Основними заняттями були хліборобство, чумацький промисел, дрібна торгівля, ремісництво. У місті діяло 5 тютюнових фабрик, миловарне, 2 цегельні заводи, завод сальних свічок, пивоварний завод. Розвиток міста продовжував побувати темпів і у пореформений період. В економіці міста значне місце починає належати обробці шкіри. У 1885 році в Василькові працювало 4 таких заводи.

Як і в інших місцях тодішньої Російської імперії, початок ХХ ст. ознаменувався на Васильківщині поширенням революційних ідей, зростанням робітничого руху. У грудні 1905 року відбувся з перших страйків на найбільшому підприємстві міста – шкіряному заводі Вайсберга. Надалі страйковий рух з кожним роком набирав все нових обертів.

Після російської революції 1905 року у Василькові починають створюватися осередки Російської соціал-демократичної робочої партії (РСДРП). Поступово наростає страйковий рух. Наступні події революції 1917 року і громадянської війни привели до повалення існуючого ладу і встановлення радянської влади на місцях. У Василькові радянська влада остаточно була встановлена у 1924 році. Надалі розвиток міста проходив в умовах нової економічної формації. Почалася відбудова зруйнованого під час громадянської війни народного господарства. Характерною ознакою економіки Василькова в цей час став ріст кооперації. В 1927 році в місті діяли 4 шкіряні артілі, низка товариств: споживче, сільськогосподарське, кредитне та інші. Ріст спостерігався в усіх галузях народного господарства. Проте 30-ті роки ввійшли в історію не лише як роки економічного піднесення, а відзначилися штучно створеним, небаченим голодом, який забрав десятки мільйонів життів по всій Україні. Прикриваючись гаслами примарної класової боротьби на селі, більшовики фактично проводили політику геноциду. В найстрашніший 1933 рік за кордон, в Європу було вивезено 10 мільйонів центнерів зерна. Ці події доповнювали безперервні репресії.

Так розправлялися Сталін і його оточення з волелюбним і працьовитим українським народом.

Великим випробуванням для нашого народу стали події Великої Вітчизняної війни. Після захоплення міста фашистами почалися масові розстріли мирного населення. Та не скорилися васильків ці. Тисячі їх пішли на фронт, в партизанські загони. Під час окупації в місті активно діяло підпілля на чолі з П.Ф. Бубновим. У спільних бойових операціях брав участь партизанський загін під керівництвом І.Д. Дубіна. Горіла земля під ногами у окупантів, народні месники знищували ешелони, воєнні об’єкти, живу силу ворога.

6 листопада 1943 р. воїни 7-го гвардійського танкового корпусу під командуванням генерал-майора К.Ф. Сулемова, гвардійці 23 мотострілкової бригади під командуванням гвардії полковника, двічі героя Радянського Союзу О.О. Головачова звільнили Васильків від німецько-фашистських загарбників.

Почався процес відбудови народного господарства. Героїчна праця васильківців дозволила вже в 1949 році вивести економічний розвиток міста на довоєнний рівень, перетворити його на оди з найрозвинутіших економічних центрів Київської області.

Сьогодні Васильків – адміністративний центр району з розвинутим багатогалузевим народним господарством. Тут виготовляються товари народного споживання, холодильні агрегати, метало профіль, метало пластикові вікна та двері, електротовари, меблі, шкіряні вироби, макаронні та хлібобулочні вироби, комбікорми та багато іншої продукції. Серед потужних підприємств такі, як ВАТ “Васильківський завод холодильників”, ВАТ “Васильківський шкір завод”, ДП “Стіменкс-Профіль”, ТОВ НВП “Укрвермікуліт”, ТОВ “Арсенал”, ЗАТ “Васильківхлібопродукт”, ДП “Васильківський хлібозавод”, АТ “Київ хліб” та інші.

Земля Васильківщини подарувала Україні багато славних імен. Серед них автор знаменитого літопису “Повість минулих років” – Нестор Літописець, письменник, Ігумен Києво-Печерського монастиря Феодосій Печерський, видатний архітектор ХVІІ ст. С.Ковнір, художник М.Пимонено, драматична актриса П. Cамійленко. На Васильківщині народився всесвітньовідовий співак І.С. Козловський, поети Павло Мовчан, Юрій Петренко, Роман Чумак, прозаїк Борис Тимошенко. Мальовнича природа, багаті народні традиції сприяли становленню цілої плеяди народних майстрів. Серед них М.Р. Банник, Б.Ф. Ліва, художники О.І. Підлісний батько й син Денисенки, майстер-різьбяр Клименко та багато інших.

Цікаво, але до кінця не досліджена історія краю, історичні пам’ятки, народна творчість, культура, помножені на щирість, гостинність населення - все це зробить у майбутньому Васильківщину одним з центрів туризму.