Сторінка
4

Саджавка: історія рідного села

КНЯЖІ ЧАСИ

У 7-10 століттях на Прикарпатті міцно закоренилися племена, що названі пізніше білими хорватами. У них почався процес відокремлення ремесла від землеробства, зародилася майнова нерівність, а з нею з’явилися перші паростки заможних верств.

В цей час з’являються поселення білих хорватів – городища. Це були укріплення, оточені валами або ровами і часто захищені природними перепонами (річками, ярами, болотами). Такі городища виявлені в Надвірній, Делятині, Середньому Майдані, між Чорним Потоком і Лан чином [,8]

Городище цієї епохи виявлене також на межі сіл Саджавки та Княждвора. В історичній літературі воно відоме як “надпрутянський замок”, бо стояло на узбіччі гори біля самого Прута. Академік В.Грабовецький називає його типовим середньовічним замком і вважає, що він мав башти, остроги, брами, пригороди, частокіл і спеціальні стрільниці у стінах [, 62]

У період Київського Русі (9-12 ст.) та Галицько-Волинської держави (12-14 ст.) це городище було важливим феодальним центром. Можливо, тут була спочатку резиденція місцевих князів чи бояр. Згодом, за давніми народними переказами, надпрутянський замок належав легендарному князю Данилу Галицькому (1238-1264 рр.) Про це свідчать такі навколишні назви, як Княждвір чи Княжий ліс. У цьому ж укріпленні під час небезпеки переховувалося довколишнє населення разом з худобою та рухомим майном.

Історики вважають, що городище поблизу Саджавки відігравало важливу роль, бо знаходилося на території, багатій соляними джерелами. Можна припустити, що з цим була пов’язана й поява самого городища. Письменник і учений Яків Головацький ще в 19 ст. висунув таку гіпотезу: “Соляні джерела, які так рясно б’ють на північному схилі гір, із давніх часів приваблювали до себе жителів, котрі, поселившись тут, дорожили цим даром природи” [ ,27]

В давньоруський період жителі Саджавки, Ланчина та сусідніх місць активно займалися солеварним промислом. Про це свідчать виявлені археологами тут соляні копальні. Звідси везли на продаж так звану “коломийську сіль”. Відомо, що з княжих часів торгівля сіллю давала надзвичайно великі прибутки. Прикарпатське солеваріння забезпечувало своєю продукцією всю Русь. Власне, і назва прикарпатських земель – Галичина може бути розшифрована як країна солі (сіль по-грецьки “галос”).

ІСТОРИЧНА ХРЕСТОМАТІЯ

Саджавка і соляні промисли

“Значне місце в економіці Прикарпаття становила коломийська сіль. Доходи від її продажі князь Данило Галицький використовував на утримання “оружників” - пішої дружини.

Солеварні були в багатьох місцях Косівщини і Коломийщини – Мала Кам’янка, Іванівка, Саджавка, Ланчин, Красна, Лоєва, Делятин, Білі і Чорні Ослави, Лючка, Княж двір, Печеніжин, Молодятин, Косів, Кути”.

(Грабовецький В. Нарис історії Прикарпаття. Том. 1, Івано-Франківськ, 1992).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

1. Чим можна пояснити появу середньовічного городища на березі Прута поблизу Саджавки?

2. Використовуючи ілюстрації художників М.Гаталевича та Г.Марченка складіть історичне оповідання “У надпрутянському замку” (або “Приїзд Данила Галицького у замок над Путом”).

3. Яке значення мало солеваріння в житті і господарстві наших далеких предків? (Використайте інформацію про солеварні промисли з експозиції шкільного краєзнавчого музею).

[1] Домінія – адміністративно-господарська одиниця у державних володіннях.

[2] Лан – давня назва одиниці земельної площі. Один лан у Польщі дорівнював 16,8 га землі.