Сторінка
2

Саджавка: історія рідного села

Крім того, посібник “Саджавка: історія рідного села” надасть суттєву допомогу під час проведення таких масових форм роботи в Саджавській ЗОШ, як учнівські конференції, вечори, краєзнавчі вікторини чи ігри, екскурсії, походи та експедиції.

Безперечно, знайомство з багатою, насиченою, документально засвідченою історією рідного села збагатить душу й розум юних саджавчан високими думками і глибокими почуттями вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі, Україні.

САДЖАВКА У ПЕРІОД АВСТРІЙСЬКОГО ПАНУВАННЯ

Після першого поділу Польщі в 1772 році Саджавка, як і вся Галичина, була окупована Австрійською імперією. 29 грудня 1772 р. мешканці Саджавки та інших місцевостей нашого краю складали присягу вірності австрійській імператриці Марії Терезії. Наше село було підпорядковане Надвірнянській домінії[1] Станиславівського округу новоутвореного Королівства Галіції і Лодомерії. У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою, куди ввійшла й Саджавка.

За часів австрійського панування проводилися докладні переписи населення. Вони допомагають пізнати динаміку росту населення нашого краю. Так, у Саджавці в 1781 р. мешкало 623 чол., а в 1857 р. – 1963 чол., тобто кількість населення протягом 76 років зросла більше, ніж в три рази. У Делятині відповідно 1351 чол. і 3364 чол., в Ланчині – 896 чол. і 2485 чол., Добротові – 280 чол. і 912 чол., Середньому Майдані – 231 чол. і 1278 чол. [ , 29]

У 1787 р. на одну селянську родину в Саджавці припадало 18 га землі, проте рілля складала лише 2 га [ , 30]. Жителі села займалися, крім землеробства, розведенням великої рогатої худоби, свиней, овець і коней. Цікаво, що в 19 ст. з усіх сіл Делятинщини найбільше свиней вирощували в Саджавці та Красній, де були відходи сільськогосподарської продукції. Крім того, поширеними заняттями у Саджавці були вилов і розведення риби у сажах, обробка деревини, збір лісових ягід. Очевидно, заробітчани із Саджавки працювали в 19 ст. і на промислових підприємствах у навколишніх населених пунктах. Так, у Ланчині діяла велика солеварня, де працювало 60 робітників, у Середньому Майдані – тартак і скляна гута, на якій випускали листове скло та пляшки. Чимало заробітчан працювали на будівництві залізничної лінії Делятин-Коломия, яка почала будуватися в 1898 р. і пролягла через Саджавку.

В кінці 19 ст. близько 75% населення Делятинщини займалось сільським господарством, 0,4% працювало в транспорті, 8% - у промисловості, а 3% займалось торгівлею [ , 34].

Переломним в історії нашого краю став 1848 рік. 3(15) травня цього року австрійський цісар Фердинанд видав указ про скасування панщини в Галичині. Селяни Саджавки стали рівноправними громадянами Австро-Угорщини. У саджавській греко-католицькій церкві, спорудженій ще в 1758 р., відправлялися подячні Богослужіння. На честь цієї історичної події в центрі села був поставлений пам’ятний хрест, навколо якого посаджено чотири липи, дві з яких ростуть ще й тепер. За радянських часів хрест був знищений, однак у 1993 р. його відновили.

У 1860-х роках Саджавка дуже постраждала від епідемії холери – загинуло більш як половина її населення. Ще й досі на околиці села є так званий “холерний цвинтар”, де поховані жертви епідемії. Однак у другій половині 19 ст. село почало відроджуватися – сюди переселялися люди з сусідніх сіл. Зростала народжуваність. Вже в 1900 році в селі проживало 2718 чоловік.

Соціально-економічні відносини в другій половині 19 ст., незважаючи на скасування панщини залишалися складними. Польсько-шляхетська верхівка і далі при підтримці австрійських правителів тримала в своїх руках виключне право на ліси і пасовища. Селяни не отримали справжньої свободи, на яку вони сподівалися. Більшість з них жила надзвичайно бідно і змушена була продавати за безцінь свою робочу силу.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ .

Текст присяги вірності австрійській імператриці Марії Терезії, яку склали мешканці Саджавки 29 грудня 1772 року.

“Слюбуємо і складаємо тілесну присягу Всемогучому Богові, найяснішій імператорській княгині і пані Марії Терезії з ласки Божої цісаревій римській, як тепер найласкавішій нашій королеві, як і не менше їх дідичам згідно устави, як і обом князям дідичну честь віддати, а також слюбуємо, що кожного часу будемо вірними і послушними підлеглими”

(Із книги В.Грабовецького “Іванівці. Літопис села над Прутом”, 2001 р.).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

1. Охарактеризуйте соціально-економічний розвиток Саджавки у період австрійського панування.

2. Чим можна пояснити стрімке збільшення кількості населення Саджавки протягом 19 ст.?

3. Знайдіть у шкільному історико-краєзнавчому музеї експонати, що відносяться до 18-19 ст., і з’ясуйте їхнє призначення.

4. Відшукайте мешканців Саджавки, які брали участь у відновленні пам’ятного хреста на честь скасування панщини і запишіть їхні спогади.

У БОРОТЬБІ

З ПОНЕВОЛЮВАЧАМИ

Протягом 16-18 століть Саджавка продовжувала перебувати у складі Польської держави. З історичних джерел довідуємося, що населення нашого краю в цей час займалося виварюванням солі, обробкою деревини, випасом овець та свиней, а також виготовленням тканин з вовни та з овечих шкір. Розвивалося й землеробство. У документах 16 ст. згадується, що в Саджавці було два лани[2] під городами, на яких, крім ярини, культивували й зернові. Крім того, відомо також, що в 1680 році у Саджавці діяв млин, в якому мололи зерно. [ , 22-26]

До середини 17 ст. відносяться й перші відомості про кількість населення Саджавки. В той час тут було зафіксовано 43 будинки, в яких проживало 236 чоловік [ , 25]. В цей же час у сусідньому Ланчині мешкало 253 чол., Красній – 198 чол., Добрилові – 209 чол., Делятині – 825 чол. [ ,25]

Нелегке життя населення часто погіршувалося внаслідок “голодних років”, пошестей, стихійних бід та нападів татар. Татари нападали на Покуття в 1575, 1589 та 1594 рр., а за 1612-1633 рр. - 26 разів. У 1621 р. були майже повністю знищені всі покутські села. Не обминула лиха доля й Саджавку.

У 16 столітті Саджавка належала до Делятинської волості. Сюди ж відносились також Ланчин, Великі й Малі Ослави, Микуличин та ін. У другій половині 16 ст. власниками Делятинщини згадуються Яків Хотимирський, Христофор Блудницький, Павло та Іван Турецькі.

В кінці 16 ст. Делятинська волость опинилася в руках магнатів Белзецьких, які зосередили у своїх руках біля 50 населених пунктів між Чорногорою та Обертином. Своїм багатством їм не поступалась магнатська родина Куропатвів з Надвірної. В 1645-1650-х роках Саджавка, як і вся Делятинщина, постраждала від локальної війни братів Белзецьких, які не могли мирними засобами поділити сімейний спадок.