Сторінка
5

Мишин-моє рідне село

Жителям села на чолі з парохом Яковом Стефанюком випала велика честь хлібом-сіллю зустрічати Патріарха всієї України-Русі Мстислава, який у жовтні 1990 p., подорожуючи з Івано-Франківська до Косова, зупинявся в Мишині біля могили січовим стрільцям і виступив з палкою промовою перед громадою, благословив її на добрі діла для незалежної Української держави.

Гордяться мишинські люди і церковними дзвонами. Хоч і не знають, хто їх виготовив, зате знають, що великий дзвін було придбано, освячено і названо Дмитрієм у 1936 р. Люди з гордістю кажуть: «Таких мелодійних дзвонів, як у нашій церкві, нема в навколишніх селах». Особливо мелодійний звук дзвонів на Великодні свята. Тепер навіть важко подумати, що їх могло не стати за німецької окупації, коли німці збиралися переплавити дзвони з усіх церков на гармати. І тільки завдяки українській контррозвідці вдалося відвернути це лихо. Жителі села, довідавшись від Гриця Томича, члена мишинського осередку ОУН, який був розвідником, про наміри німців, зняли дзвони й закопали. Найактивнішу участь у захованні дзвонів узяли члени ОУН Лесь Миронюк, Іван Павлюк та ін. Усе робили вночі й під великим секретом, бо це загрожувало розстрілом. Церковні дзвони були заховані й у інших селах, у тому числі в сусідньому Icпacі.