Сторінка
7

Форми (джерела) права. Конституційні права і свободи людини і громадянина. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству (установі, організації)

До матеріальної відповідальності відповідно до норм КЗпП можуть бути притягнені всі працівники, починаючи від державних службовців і посадових осіб підприємств і закінчуючи некваліфікованими працівниками.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників.

Правові норми інституту матеріальної відповідальності поширюються також на випадки заподіяння прямої дійсної шкоди працівниками громадянам (суб’єктам підприємницької діяльності і фізичним особам, які використовують найману працю у споживчому господарстві), з якими працівники перебувають у трудових відносинах.

Стаття, яка коментується, характеризує юридичний склад, тобто перелічує юридичні факти, наявність яких дає власнику право притягнути працівника до матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири:

1. Порушення працівником трудових обов’язків;

2. Наявність прямої дійсної шкоди;

3. Причинний зв’язок між порушенням і шкодою;

4. Вина працівника.

Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Працівник не може бути притягнений до матеріальної відповідальності, якщо він не порушив свої трудові обов’язки. Невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов’язків не може бути підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

До категорії прямої дійсної шкоди належать:

а) недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи чи в іншої особи, якій матеріальні цінності передані у зв’язку з виконанням нею трудових обов’язків;

б) втрата матеріальних цінностей;

в) знищення матеріальних цінностей;

г) пошкодження матеріальних цінностей;

д) зіпсування матеріальних цінностей;

е) неможливість стягнути матеріальні цінності, котрих не вистачає, з постачальника, який передав матеріальні цінності з недостачею;

є) шкода, спричинена продажем товарів по заниженій ціні. Це може статись через помилку у застосуванні прейскурантів, неправильно складену калькуляцію ціни тощо;

ж) витрати, спричинені незаконними або необґрунтованими виплатами (переплатами) за господарськими договорами, на користь державного або місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коли можливість стягнення таких виплат (переплат) з організацій, які їх одержали, втрачена;

з) витрати, що стались через надмірні виплати на користь працівників;

и) сплачені на користь контрагентів за господарськими договорами, державного або місцевого бюджетів, державних органів суми неустойки, фінансових санкцій, пені.

і) виплати на користь інших суб’єктів у порядку покриття шкоди, оскільки організація відповідає за шкоду, спричинену діями її працівників (ст.441 Цивільного кодексу);

ї) нестягнена з боржника дебіторська заборгованість, коли можливість її стягнення втрачена у зв’язку із закінченням строку позовної давності чи з інших причин (наприклад, у зв’язку з ліквідацією юридичної особи-боржника);

й) нестягнена з боржника шкода, якщо можливість її стягнення втрачена.

Положення Кодексу законів про працю за аналогією слід застосовувати до випадків зворотної (регресної) вимоги держави до посадових осіб місцевої державної адміністрації про відшкодування шкоди, заподіяної державі у зв’язку з відшкодуванням за рахунок держави шкоди, що заподіяна незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діяльністю або бездіяльністю посадових осіб цих адміністрацій.

Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників.

Відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть:

- працівники – за зіпсування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

- керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної шкоди з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, в установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, якщо:

- між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;