Сторінка
2

Форми (джерела) права. Конституційні права і свободи людини і громадянина. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству (установі, організації)

За своїм обсягом, змістом загально соціальне право як інтегроване поняття охоплює різні за функціональним призначенням права-можливості, користування якими та реалізація яких забезпечують саме існування людини як біо-соціо-історичного організму. Зміст цих прав-можливостей може змінюватись, завдячуючи поступальному прогресу в розвитку людства.

1) Права, що забезпечують саме існування та фізичну й психічну ідентичність (індивідуальність) суб’єкта:

- право на життя;

- на недоторканність і цілісність в усіх її проявах – не лише тілесну недоторканість (здоров’я), а й інше, зокрема, право на особисте (інтимне) життя;

- на самовизначення – на ім’я, найменування, назву, честь, гідність, репутацію;

- на місце свого проживання та свободу його обрання, вільне пересування;

- на самозахист – право на захист життя, здоров'я, свободи, власності та інших благ.

2) Права на вільне користування об’єктами природи (природними ресурсами) – землею, її надрами, лісами, водами тощо;

3) Права, в яких виявляється етно-національна самобутність (самоідентичність):

- на визнання етно-національної ідентичності;

- на вільне користування національною мовою;

- на національні звичаї, традиції, культуру, мистецтво, вірування;

- на історичну пам’ять (збереження пам’яток культури).

4) Права, в яких виявляється економічний потенціал та здібність до його нарощування:

- на особисто- та суспільно-корисну працю;

- на свободу економічного (підприємницького) функціонування, вільне виявлення своїх продуктивних можливостей та організацію праці;

- на власність щодо виробленого продукту.

5) Права, в яких виявляється духовний (культурний) потенціал та можливість обернення його на користь людини:

- на свободу творчості – художньої, наукової, технічної, спортивної та свободу культурного функціонування (в сфері культури, освіти тощо);

- на користування здобутками культури.

6) Права, використання яких підтримує цілісність (гомеостаз) та функціонування як самого об’єкта, так і взаємодію з іншими суб’єктами:

- на самоуправління (прийняття рішень у справах, що торкаються інтересів самого суб’єкта);

- на утворення необхідних самоврядних та політичних, державних структур;

- на вільне безперешкодне спілкування;

- на кооперування зусиль для досягнення визначених цілей (толока або, скажімо, надсилання громадянами благодійних внесків до виборчих фондів кандидатів у Президенти з метою сприяння його обранню);

- на переконання та вільне їх висловлення.

Перелік прав в усіх групах-блоках не є вичерпним.

ІІ. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, враховуючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.