Сторінка
5

Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.

На початку XX століття адміністративне законодавство характеризувалось обмеженням прав особи. Громадські свободи, проголошені Маніфестом 17 жовтня 1905 року, з часом були обмежені тимчасовими правилами.

"Тимчасові правила про пресу" (від 24 листопада 1905 року, 18 березня і 26 квітня 1906 року) забороняли публі­кації, які загрожували безпеці держави, закликали до страй­ків на підприємствах та припинення занять в учбових зак­ладах, до організації заборонених законом зібрань тощо.

Згідно з "Тимчасовими правилами про товариства та спілки" від 4 березня 1906 року заборонялися товариства, які мали мету, що суперечила громадській моралі, була заборонена кримінальним законом або загрожувала гро­мадському спокою та безпеці.

"Тимчасові правила про зібрання" від 4 березня 1906 року практично виключали можливість проведення зібрань без дозволу поліції і присутності її представників, які в будь-яку мить могли їх припинити.

6. Висновок.

Джерела діючого права в Україні поповнилися новими нормативними актами в окремих галузях права. Отрима­ло розвиток адміністративно-поліцейське і кримінальне законодавство. Дальший розвиток капіталістичних відно­син в Австро-Угорщині також привів до перегляду старих і створення нових кодексів.

У другій половині XIX ст. тяжким тягарем на укра­їнський народ ліг національний гніт. Проте Україні вдало­ся зберегти мову, культуру, самобутність, все те, що стано­вить основу державності і що в майбутньому допомогло відродженню Української держави. Незважаючи на дер­жавні кордони, активно проходив процес консолідації укра­їнської нації, зростали суспільно-політичні та культурні зв'язки між західноукраїнськими і східноукраїнськими землями. В умовах переслідування російським царизмом української культури поступово зростала роль західно­українських земель у національно-культурному русі, в яко­му також брали участь передові сили Східної України.

Під впливом цього руху зростала національна само­свідомість населення України, посилювалася боротьба за об'єднання всіх українських земель в єдиній соборній де­мократичній державі.

7. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.). — Львів, 1996.

2. Історія держави і права України: У 2 ч. / За ред. А. Й. Рогожина. — К., 1996. — Ч. 1.

3. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. — К., 1991. — Кн. 1.4. Історичні передумови возз'єднання українських зе­мель: Зб/ст. -К., 1989.

5. Кириченко В. Е. О проведений стольшинской аграр-ной реформи на Украине // Проблеми совершенствова-ния законодательства Украиньї й практики его примене-ния в современньїх условиях. — К., 1992.

6. Кульчицький В. С„ Настюк М. І., Тищик Б. Й. Істо­рія держави і права України. — Львів, 1996.

7. Лазанскал Т. Й. Государственнне крестьяне Украи­ньї в период кризиса феодально-крепостнической системи. — К.,1989.

8. Музиченко П. Історичні джерела сучасного етапу розвитку самоврядування в Україні // Юридичний вісник. — 1995. — № 2.

9. Теплицький В. П. Реформа 1861 р. і аграрні відноси­ни на Україні. — К., 1959.

10. Ткач А. П. Історія кодифікації дореволюційного права України. — К., 1968.

11. Франко І. Панщина та її скасування в 1848 р. в Галичині: 36. творів. — К., 1986. — Т. 47.

12. Щербина П. Ф. Судебная реформа 1864 года на Пра-вобережной Украине. — Львов, 1974.