Сторінка
1
Напевно, найбільші непорозуміння викликала організація виборів у містах. Катерина постановила, що проживання в місті є головною підставою для участі в міських виборах. Однак шляхта, козаки, купці та ремісники, що проживали у містах, мали небагато спільних інтересів. Отже, міські вибори нерідко перетворювалися у боротьбу за те, яка соціальна група представлятиме інтереси міста.
Іншою проблемою було визначення тих міст, які мали висувати депутатів. На відміну від Росії, в Гетьманщині не було офіційно визнаних імперією міст. Теоретично всі міста були вправі надсилати своїх депутатів.
У маніфесті Катерини вказувалося, що кваліфіковані міста, які мали менше як 50 дворів, надсилали депутатів на Законодавчу комісію вибірково 2. Малося на увазі, що кваліфіковані міста з більш як п’ятдесятьма дворами братимуть участь у виборах автоматично. Таких міст у Гетьманщині було більше 100 3. Буквальне застосування вказівок Катерини могло спричинитися до того, що від міст було б більше депутатів, ніж від решти депутатських округів, разом узятих (тобто більше ста міських депутатів у порівнянні з дев’ятнадцятьма від козаків і знаті) 4.
Контроль за такою кількістю виборів був би нездоланною проблемою. Крім того, деякі з міст населяли в основному козаки та селяни і дуже мало міщани. Відтак Рум’янцев вирішив, що обирати депутатів на комісію можуть тільки 14 міст: Новгород-Сіверський, Стародуб, Чернігів, Ніжин, Лубни, Погар, Козелець, Переяслав, Остер, Глухів, Гадяч, Сорочинці, Полтава та
Прилуки 1. Решті міст дозволялося надсилати до Рум’янцева петиції з викладом міських потреб 2. Невідомо скільки міст скористалися цим правом, бо, хоча й можна знайти чимало посилань на такі петиції, оригінальні тексти залишаються недоступними 3.
Обрані Рум’янцевим 14 міст були водночас історичними, адміністративними та економічними центрами, де можна було зручно наглядати за ходом виборів. Як виявилося, кількість населення не була вирішальним фактором при кваліфікації міст, оскільки вона коливалася від 1 113 дворів у Ніжині до 231 двору у Погарі, а цілий ряд некваліфікованих міст був більшим від міст — учасників виборів 4. Виключення з виборів таких важливих міст, як Батурин, Почеп і Березна, було цілком безпідставним з боку Рум’янцева.
Існувало два типи виборів. У більших містах та містечках усі мешканці, що мали право голосу, повинні були скликати збори зі ста вибраних осіб, які, в свою чергу, у присутності представника уряду обирали голову. Він керував зборами під час виборів депутата і складання наказу. У менших містах голова та депутат обиралися безпосередньо — без скликання зборів.
Згідно з маніфестом Катерини, важливим критерієм участі в міських виборах було володіння будинком 5. У містах Гетьманщини власниками будинків були не тільки міщани, але й шляхтичі, козаки та священики. Хоча з технічної точки зору духівництво мало право голосувати, тільки в Лубнах священики взяли участь у міських виборах.
Під час виборів соціальні проблеми відсунули на задній план питання автономії Гетьманщини. Єдиний наказ на захист автономії був надісланий з Лубен, і то — склали його не міщани, а шляхтичі, внаслідок чого Рум’янцев оголосив його недійсним 6.
Іншим містом, де автономістські погляди викликали певну тривогу уряду, був Глухів. Рум’янцев доповідав Катерині: «Наказы глуховския, каковы c трудомъ могли быть окончены отъ шляхетства и гражданства, c которыхъ Вашему Императорскому величеству всеподданнЂйше подношу под литерою Е копій, не хотели они ни городского, ни земского и никакого новаго учрежденія, а всию утверждали прежние права и волности, в которыхъ мненияхъ многие живущие в городе, сколь много ни старался голова городской, судья земской Дергунъ, не согласясь остались» 1.
Таким міцним автономістським поглядам Глухів, напевно, завдячував своєму становищу адміністративного центру Гетьманщини. Там мешкали шляхтичі, козаки, різні дрібні чиновники та урядовці, багато з яких брали участь у муніципальних виборах 2. Перебуваючи свого часу в адміністрації гетьмана Розумовського, ці чиновники, безперечно, були стійкими прихильниками української автономії. Водночас як урядові службовці вони не могли довго протистояти офіційному тискові. Врешті-решт Рум’янцев переміг. У глухівському міському наказі українська автономія не згадувалася, але своїм депутатом міщани все ж таки обрали — за його відсутності — відомого автономіста Івана Скоропадського.
Плутанина з виборчими правами і процедурою стала причиною скасування права на вибори в кількох містах. У Гадячі та Сорочинцях, згідно із свідченням урядового представника генерального обозного Кочубея, взагалі не було міщан, а тільки шляхта та селяни, крім того, ці міста перебували під юрисдикцією козацької адміністрації і не мали самоврядування 3. Оскільки козаки та шляхта вже брали участь у своїх власних виборах, Рум’янцев вирішив, що міські вибори будуть простим повторенням, і скасував їх 4. У цей час вибори у Гадячі були на початковій стадії: провадився перепис мешканців міста, в Сорочинцях голова та депутат вже були обрані, але в обох випадках наказ не був складений 5.
Донесення Кочубея про відсутність міщан у тих двох містах було, напевно, не зовсім точним. Згідно з підрахунками Шафонського, у 1785—1786 рр. у Гадячі проживало 846 міщан і 30 українських купців 6, і малоймовірно, щоб усі міщани прибули туди після 1767 р. Колись Гадяч належав до гетьманського уряду. З його скасуванням 1764 р. місто подарували Кирилові Розумовському 7. Пізніше його міщани були, напевно, пораховані як слуги землевласника, а не як власне міщани.
Результати виборів у Прилуках і Лубнах також були скасовані. У Прилуках попередній реєстр мешканців міста складався тільки з міщан 1. Незважаючи на умовляння Рум’янцева, найзнатніша шляхта на вибори не з’явилася, але обрані голова та депутат були шляхтичами 2. Рум’янцев вирішив анулювати вибори з двох суперечливих причин: по-перше, всі власники будинків (тобто заможна шляхта) не з’явилися на вибори; по-друге, вибори шляхтичів головою та депутатом позбавляли міщан їхніх прав. Катерина разом із сенатом це рішення затвердили 3. Жодного наказу, таким чином, не з’явилося у Прилуках, і місто так і не вислало депутата на комісію.
Найяскравішим прикладом плутанини під час виборів може бути ситуація, що виникла в Лубнах. Передусім вибори відбулися тут під наглядом представника уряду. Майже всі учасники були міщанами, але головою зборів обрали шляхтича — міського бурмистра. Діючи за наказами Рум’янцева, урядовий представник анулював результати виборів. На нових виборах, з меншим числом учасників, шляхта та козаки повністю проконтролювали обрання голови та депутата і продиктували зміст наказу. Зауваживши, що наказ підписала дуже незначна кількість міщан — 39 з 191,— Рум’янцев вирішив оголосити вибори недійсними 4. Пізніше він звернувся до жителів з пропозицією надіслати йому замість нормального наказу петицію 5. Невідомо, чи ця петиція була колись складена, бо жодна її копія не знайдена. Зберігся лише скасований лубенський наказ, що відбивав інтереси шляхти та козаків з додатком деяких зауважень від міщан 6.
Завантажити реферат