Сторінка
5

Геополітичні зміни у світі: причини, характер і наслідки

1920 рік став роком останньої спроби країн Заходу з допомогою Польщі ліквідувати радянську владу. Радянська влада здійснила першу спробу реалізувати концепцію експорту революції в Європу. Невдача поляків і радянської Росії збройним шляхом вирішити ці завдання засвідчили той факт, що слід визнавати статус-кво як об’єктивну реальність повоєнного світу. Почався процес вироблення країнами Заходу нової стратегії у відносинах з радянською Росією. Центр її переміщався в дипломатичну і політичну площину.

Підсумки й основні уроки громадянської війни в Росії.

Першим підсумком громадянської війни можна вважати успіх радянської влади у збройній боротьбі з супротивниками. Досягнуто цього успіху було завдяки тому, що більшість робітників і селян підтримали радянську владу, сподівались на краще життя після війни.

Другим підсумком громадянської війни було те, що економіка за 4 роки участі Росії у світовій війні і 3 роки громадянської війни практично була зруйнована. Найбільші страждання випали від цього на долю робітників. Усі спроби інтенсифікувати виробництво продукції шляхом організації соціалістичного змагання, через примусову працю в трударміях позитивного результату не дали.

Третій підсумок полягає в тому, що здійснити революцію легше, ніж налагодити управління всіма сферами життя країни. Відсутність досвіду, кадрів, складні політичні і воєнні умови – все це ускладнювало процеси управління державою і сприяло зародженню адміністративно-командної системи. Демократичні традиції в цій галузі були надзвичайно слабкі, а “авторитет” сили сприймався як належне.

Четвертий підсумок полягає в тому, що за 7 років війни багато людей звикли стріляти, вбивати. Ці риси були дуже небезпечні для майбутнього. Войовничість, готовність до виконання будь-яких наказів, бажання знайти ворога і знищити – все це відбилося на духовному і культурному рівні того покоління людей.

П’ятий підсумок полягає в тому, що безперспективним у політиці є шлях як експорту революції, так і експорту контрреволюції. Спроби реалізації цих політик на території Росії призвели до страшних наслідків в економіці, політиці, духовній сфері.

Шостий підсумок полягає в тому, що політика конфронтації, яка брала свій початок з 1917 р., не є реалістичною, не відбиває інтересів народів, не приносить користі нікому. Звідси випливає, що державним діячам слід уникати такої політики.

Сьомий підсумок полягає в тому, що громадянська війна була роками героїчного і трагічного. У 1918-1920 рр. загинуло 12-15 млн. чоловік (військових – 800 тис.). Що це, ціна Жовтневої революції, чи наслідок дій антирадянських сил?

Восьмий підсумок полягає в тому, що це був час здобуття національної незалежності і втрати її народами національних окраїн колишньої Російської імперії.

У сучасній історіографії утверджується плюралізм щодо поглядів на причини, характер і основні події 1918-1920 рр. на території Росії. Більшість дослідників цього періоду сходяться на тому, що в тих драматичних процесах винні обидві сторони – радянська влада і білогвардійці разом з іноземними інтервентами. Вирують політичні дискусії навколо питання про терор у роки громадянської війни. Одні дослідники вважають, що в розв’язанні терору винні органи радянської влади, інші – всю вину покладають на білогвардійців. Нам здається, що постановка цього питання є некоректною, оскільки попросту не буває громадянської війни без насильства, терору з обох сторін.

Міжнародне становище радянської Росії (з 1922 р. – СРСР) не було стабільним. Загроза нової інтервенції не була знята. Все це давало підстави Сталіну підтримувати тезу про оточену фортецю, довести централізацію управління країною до найвищих розмірів.

Таким чином, першою ознакою геополітичних змін в Європі в ході Першої світової війни стала Лютнева і Жовтнева революції 1917 р. в Росії.

У 1918 р. німецькі війська організували три наступи на позиції французів і англійців. 18 липня союзники перейшли в контрнаступ на р. Марні і більше не випускали воєнної ініціативи зі своїх рук. Остаточного удару по німецьких військах було нанесено союзними військами біля Ам’єна 8 серпня 1918 р. 28 серпня капітулювала Болгарія, через місяць запросили миру Австро-Угорщина і Туреччина.

За таких умов у Центральній і Південно-Східній Європі національно-визвольний рух охопив представників усіх верств населення. Національна буржуазія вимагала рівних прав з австрійською та угорською буржуазією. Селяни національних районів вимагали ліквідації феодальної власності на землю. Революційне крило соціал-демократії вело боротьбу за ліквідацію основ капіталізму.

Економічне становище національних окраїн Австро-Угорської імперії за роки війни погіршилось, що було причиною поширення ідеї влади трудящих. В Угорщині, Австрії стали виникати ради робітничих солдатських депутатів. Вплив ідей і революційних перетворень у Росії на політичне життя народів Східної Європи був незаперечним. На жовтень 1918 р. з австро-угорської армії дезертирувало 225 тис. солдатів.

5-6 жовтня 1918 р. в Загребі (Хорватія ) відбулося Народне віче. На ньому була висунута ідея створення єдиної слов’янської держави. 29 жовтня така держава була створена (Держава СХС). 1 грудня 1918 р. було утворено королівство сербів, хорватів і словенців.

28 жовтня 1918 р. Національна рада у Празі проголосила створення Чехословацької держави. Того ж дня від Австро-Угорщини відділилися польські землі.

У ніч з 30 на 31 жовтня 1918 р. у Будапешті і Відні одночасно відбулися революції, в результаті яких в Австрії та Угорщині було повалено монархію Габсбургів. 12 листопада було проголошено утворення Австрійської республіки, а 16 листопада – Угорської.

1 листопада українці підняли повстання у Львові, але зустріли сильний опір з боку поляків. Розпочалася польсько-українська війна, був проголошений акт про утворення ЗУНР.

Таким чином, Австро-Угорська імперія припинила існування, а на її уламках утворилися нові незалежні держави. Австрія з великої імперії перетворилася в невелику європейську державу з населенням 6,5 млн. чол. Прибутки від колишніх імперських установ різко скоротилися. У результаті розриву економічних зв’язків різко скоротилося виробництво продукції, відбувалися демонстрації голодуючих жителів багатьох міст. Саме за таких обставин в урядових колах Австрії виникла ідея приєднання до більш багатої Німеччини.

Наступним етапом боротьби в деяких нових незалежних країнах стала проблема вибору шляху політичного і соціально-економічного розвитку. Для Угорщини це було встановлення радянської влади (2.03-1.07.1919 р.). Такого ж характеру події були в Словаччині. Перед Україною постали одночасно дві проблеми: національне возз’єднання і пошук шляху політичного і соціально-економічного розвитку.