Сторінка
4

Окупація Німеччиною північної і західної Європи

Які ж були причини поразки Франції у війні з Німеччиною? Військова відсталість, надмірна надія на “лінію Мажіно”. Додамо, що французьке воєнне командування практично з самого початку бойових дій на франко-німецькому фронті не вірило в можливість своєї перемоги.

Гітлер так сформував умови перемир’я з Францією: збереження французького уряду і суверенітету Франції; демілітаризація залишків французької армії і нейтралізація воєнного флоту; територіальні вимоги до Франції, у т. ч. і на колонії пред’явити при підписанні мирного договору.

21 червня французька делегація в тому ж самому вагоні, що приймала в 1918 р. капітуляцію Німеччини, сама отримала умови капітуляції перед Німеччиною. 22 червня Франція підписала умови перемир’я. 24 червня бойові дії на території Франції припинилися. Уряд Петена залишився у Віші, парламент був розпущений. Територія Франції ділилася на 2 зони: окуповану і не окуповану. Збройні сили були роззброєні і демобілізовані. Шарль де Голь на знак протесту з капітулянтською політикою Петена емігрував в Англію. 18 червня він звернувся по радіо з закликом до усіх французьких солдат і офіцерів, що знаходились на території Англії, вступити в організацію “вільних французів”.

Після розгрому Франції Англія залишилась одною перед загрозою нападу Німеччини. Уряд Англії відхилив пропозиції Гітлера щодо капітуляції Англії. Навпаки, парламент надав йому надзвичайні повноваження. Одночасно були здійснені арешти серед членів Британського союзу фашистів. Оборонні роботи на усій території Англії посилились. Шарль де Голь, який виступав за продовження війни з Німеччиною, був визнаний урядом Черчілля лідером руху “Вільна Франція”.

2 липня 1940 р. Гітлер видав першу директиву про підготовку до вторгнення на територію Англії. 16 липня було прийнято рішення про вторгнення в Англію під кодовою назвою ”Морський лев”. При цьому враховувались такі труднощі, як погодні умови, могутність англійського флоту і винищувальної авіації і надії Англії на допомогу СРСР і США.

Тоді Гітлер приймає рішення, не припиняючи підготовки до вторгнення в Англію, розпочати підготовку до війни проти СРСР на весну 1941 р. з тим, щоб ліквідувати в Англії надію на допомогу з його боку. У кінцевому рахунку розгром СРСР і Англії мав зробити Німеччину володаркою усієї Європи.

З тактичної точки зору Гітлер визнав, що вести одночасно війну проти Англії і СРСР неможливо. Першим мав бути ліквідований СРСР. Ось такий розрахунок Гітлера врятував Англію від вторгнення німецьких військ на її територію літом 1940 р.

Уже в липні 1940 р. почалось зосередження німецьких військ біля кордонів СРСР. Було прийнято рішення про збільшення німецької армії до 180 дивізій. 9 серпня головний штаб збройних сил Німеччини розпочав підготовку усіх заходів по вторгненню на територію СРСР.

Таким чином, німецькі танки, пройшовши через усю Західну Європу, в липні 1940 р. зупинилися перед Ла-Маншем. Англія, втративши під Дюнкерком 2300 гармат, 90 тис. гвинтівок, 120 тис. автомобілів, близько 700 танків, мала в своєму розпорядження близько 200 танків, близько 5400 гармат. Цих сил було явно недостатньо для війни 250-тисячною армією Німеччини, яка мала здійснити висадку в Англії згідно з планом “Морський лев”.

19 липня 1940 р. 12 генералів вермахту одержали звання фельдмаршала (Кейтель , Браухіч та ін.) Геринг одержав ранг рейхсмаршала. До речі, Геринг вважав, що одні ВПС Німеччини зможуть поставити Англію на коліна. 1 серпня була видана директива про ведення “повітряної і морської війни проти Англії”. Вони, без вторгнення сухопутних військ, повинні були перемогти Англію.

13 серпня 1940 р. в Німеччині було оголошено “Орлиним днем”. Саме в той день німецька авіація в складі 1200 бомбардувальників і 1000 винищувачів здійснила широкомасштабний удар по території Англії. Англійці мали 250 бомбардувальників і 960 винищувачів. Бомбардування Лондона і взагалі усієї Південної Англії відбувались майже щодня. Однак РЛС (радіо-локаційні станції) Англії добре працювали, і уже 15 вересня англійці здобули першу перемогу у повітряній битві. Вони втратили 26 літаків, а німці – 60. Всього німецька авіація з 10 липня до 2 жовтня втратила над територією Англії 1408 літаків, англійська – 781. При цьому англійська промисловість постійно нарощувала виробництво літаків, довівши їх випуск до 460 щомісяця. Німеччина в цьому відношенні відставала. За таких умов здобути панування німецької авіації в повітрі було неможливо.

Вторгнення сухопутної армії в Англію було перенесено на 1941 р. Суперництво в німецькій армії між ВМФ і ВПС з одного боку і сухопутними військами – з другого боку – наростало.

392 ночі підряд Лондон бомбардувала німецька авіація. Місто Ковентрі було повністю зруйновано. Німці загрожували це зробити з усіма містами Англії.

У відповідь англійська авіація почала бомбардувати німецькі міста, у т. ч. і Берлін. Була поставлена мета підірвати моральний дух німецького населення.

Критичне становище Англії викликало різні відгуки в США. Одні вважали за необхідне надати Англії воєнну допомогу і навіть оголосити війну Німеччині. Інші вважали, що не потрібно надавати допомогу Англії, бо Німеччина її все рівно окупує, а значить і скористається американською зброєю.

США все-таки надали технічну допомогу Англії, виділивши 615 тис. гвинтівок, 86 тис. кулеметів, 895 гармат, 50 есмінців (правда, в обмін на 8 англійських баз у Західній півкулі строком на 99 років). Все це свідчило про те, що США ставали невоюючим союзником Англії.

30 серпня 1940 р. Румунія приєдналася до “Осі”, попросила у Німеччини допомоги в організації захисту країни. 7 вересня німецькі війська увійшли на територію Румунії. Вони взяли під контроль нафтопромисли та одержали плацдарм для нападу на СРСР.

У кінці 1940 р. – першої половини 1941 р. в окупованих країнах Західної Європи виникає Рух Опору гітлеризму. У числі перших була “Вільна Франція”, якою керував Ш. де Голь (зародилась на території Англії). Майже одночасно зародився Рух Опору і в самій Франції, Бельгії, Норвегії. Спершу був пасивний опір, тобто відмова значної частини населення від співпраці з окупантами. Страйки протесту проти окремих дій окупантів відбулися в Норвегії, Бельгії. Міцнів Рух Опору і в Німеччині. Його організаторами були Х. Шульце-Бойзен, К. Штейн, Г. Гунтер та ін. Вони друкували і розповсюджували антифашистські листівки, в яких намагалися роз’яснити німцям сутність фашистського режиму і закликали їх до опору існуючій владі.

10 червня 1940 р. Італія вступила у війну з метою розширення своїх кордонів. І взагалі, Муссоліні поспішав, щоб здобути вигоди від перемоги Німеччини, а значить і Італії.