Сторінка
8

Особливості і форми доходів у країнах ринкової економіки

3. Легалізація доходів як фактор підвищення економіки України

3.1 Проблеми, пов’язані з тінізацією доходів

Необхідність посилення державного регулювання економічних процесів в Україні багато в чому визначається криміналізацією економіки. Нестабільність, непередбачуваність, а ще частіше суперечливість чинного законодавства є факторами, які стримують економічний розвиток. Держава не має важелів ефективного управління останнім.

Перехід до багатоукладної економіки легалізував заборонену раніше ділову активність людей та видозмінив структуру тіньової економіки, яку можна визначити як приховану від контролю держави економічну діяльність, що приносить більш високий, ніж у легальній сфері прибуток за рахунок ухилення від податків, приховування об'єктів оподаткування, заняття суперприбутковими, забороненими видами діяльності[7].

Тіньова економіка призводить до значних втрат бюджетних ресурсів, глибокого розмежування населення за рівнем доходів, унеможливлює створення сприятливого інвестиційного середовища, дестабілізує грошовий обіг, знижує рівень керованості соціально-економічними процесами.

Нейтралізувати негативні тенденції тіньової економіки та оздоровити ситуацію, що склалася, зможе комплексно обґрунтоване державне регулювання господарських відносин та продумана законодавча політика.

Найбільш згубно наслідки вищенаведених економічних процесів проявляються у сфері торгівлі. Своєрідність ситуації полягає в тому, що, з одного боку, вона значною мірою залежить від найменших коливань соціально-політичної обстановки та наслідків непродуманої державної політики. З іншого боку, у торгівлі в порівнянні з іншими сферами тіньові прояви зустрічаються частіше, особливо за умови ускладнення економічної ситуації.

За експертними оцінками, нині частка нелегального сектора фактично зрівнялася з офіційною. Обсяги тіньової економіки в Україні становлять від 40 до 60% валового внутрішнього продукту[8]. Якщо зробити коригувальні розрахунки, то виявиться, що з урахуванням тінізації економіки в торгівлі зниження реалізації товарів взагалі відсутнє, а спад виробництва не перевищує 2-4%[9]. Темпи падіння виробництва і торгівлі можна кваліфікувати як статистичну ілюзію, а не фактичний стан справ. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу: якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси складала 24,7%, то нині - 44,4%, тобто 8,6 млрд грн[10]. На внутрішньому ринку держави, як відзначають аналітики, близько 40% всього працездатного населення має певні доходи від тіньового сектора економіки.

Подальше дослідження роздрібного товарообороту і грошових доходів населення показує, що навіть за офіційними даними населення витрачає більше, ніж одержує. У цьому плані роздрібний товарооборот є більш достовірним показником, що характеризує рівень грошового обороту, а звідси - можливий розрахунок відносного рівня доходів ринкового підприємництва. Звичайно, не можна повною мірою спиратися на даний показник. Статистична звітність не охоплює всю інформацію про дійсний обсяг реалізації товарів на споживчому ринку, а лише про реалізацію в організованій торгівлі та дані спостереження за діяльністю речових і продуктових ринків.

Вивчення ситуації, що склалася, дозволяє виділити основні напрямки діяльності державних органів щодо запобігання тінізації і криміналізації економіки в Україні. Варто також брати до уваги і всебічно аналізувати досвід закордонних країн у подоланні такого складного антигромадського й антиекономічного явища, яким є тіньова економіка.

Так, однією з причин нелегальної економічної діяльності в нашій країні є ситуація, що склалася з кредитуванням торговельного підприємництва. Одержання такого кредиту в комерційних банківських структурах пов'язане з величезними труднощами і можливе тільки за умови сплати кабальних відсотків.

Не сприяє запобіганню тінізації існуюча система оподаткування. Ухилення від легалізації доходів та їхнього оподаткування - значна суспільна небезпека. Держава не отримує бюджетні кошти, у зв'язку з чим скорочується фінансування державних програм. Господарські суб'єкти, які не сплачують податки, опиняються у більш вигідному положенні порівняно з законослухняними платниками з точки зору ринкової конкуренції, а також можуть провокувати своїми діями інших суб'єктів економічної активності. Крім того, при розгляді фіскальних злочинів, що призводять до дефіциту доходної частини бюджету, держава може компенсувати його введенням нових податків та зборів. Ось чому в інтересах суспільства і кожного платника податку, зокрема, приховування доходів та порушення податкового законодавства повинно зустрічатися якомога рідше.

Серед основних причин цього явища слід відзначити відповідну реакцію платника податків на посилення податкового пресу, на підвищення податкових ставок (моральний фактор), недосконалість форм та методів контролю з боку державних органів (технічний фактор) та порівняння наслідків сплати та несплати податків для результатів діяльності (економічний фактор)

Зіставлення переваг від несплати податків з добросовісним виконанням цих обов'язків розглядається як головний мотив до приховування розмірів обороту, величини доходів та прибутку. Чим вище податкова ставка і нижче розмір санкцій, тим вище "економічний ефект" від ухилення від сплати податків.

Крім цього, приховування доходів і несплата податків у сучасній економічній ситуації є однією з головних причин зростаючої бюджетної кризи, невиплати заробітної плати, недостатнього фінансуванням соціальної сфери.

Перевірки, проведені Державною податковою службою України, показують, що найбільш поширеними зловживаннями і правопорушеннями з боку підприємств є сплата податкових зборів і інших обов'язкових платежів у неповному обсязі та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Багато в чому сформована практика приховування доходів, ухилення від сплати податків та переводу значної частини ділової активності в "тінь" самі підприємці пояснюють відсутністю механізмів заохочення ефективної підприємницької діяльності з боку держави.

Самими тільки каральними заходами, погрозами застосування процедури банкрутства щодо таких ринкових суб'єктів дану проблему не вирішити. Специфіка України в порівнянні з державами, які мають розвинену економіку, полягає у недосконалості законодавчої політики, недовірі ринкових суб'єктів до чинних законів, що змінюються часто, залежно від політичної ситуації в державі, яка є досить невизначеною і нестабільною.

3.2 Заходи, щодо зменшення рівня тінізації доходів

Викладене дозволяє дійти висновку, що проблема збільшення тіньових проявів в економіці України полягає не тільки в нестабільності і непродуманості законодавства, але, головним чином, у відсутності механізмів, здатних забезпечити його належну реалізацію, у відсутності організаційного забезпечення і програм системного впровадження в практику рішень, що стосуються мінімізації цих проявів.