Сторінка
1

Суспільний продукт

У системі «суспільство-природа» другим важливим компонентом, поряд з суспільством, є природа. Як зазначалось раніше, поняття «природа»пройшло в своєму розвитку досить тривалий шлях. Однак і явище, яке воно означає, також не було незмінним. Природа як сукупність природніх (не штучних) умов існування людства не з'являється одночасно, а проходить досить тривалий шлях розвитку для набуття таких характеристик, у яких міг виникнути і розвиватись біологічний вид homo sapiens. Природою в масштабах планети Земля (абстрагуючись від дії космічних факторів), оточуючим середовищем для людини як біологічної істоти є певна система взаємозв'язків між абіотичними та біотичними факторами планети - біосфера. Як зазначав В.І.Вернадський, людина як всяке живе природне тіло нерозривно зв'язана з певною геологічною оболонкою нашої планети - біосферою, різко відмінною від інших її оболонок, будова якої визначається її своєрідною організованістю і яка займає в ній, як обособлена частина цілого, закономірно визначене місце.

Термін «біосфера» з'явився в біології в XVIII ст. і спочатку використовувався зовсім в іншому змісті, ніж зараз. У той час «біосферами» називали невеликі кулеподібні тіла (глобули), які начебто лежать в основі всіх живих організмів. Такі уявлення були обґрунтовані видатним французькими природодослідниками Жоржем Бюффоном та Жаном- Батистом Ламарком які висунули ідею про існування «безсмертних органічних молекул», що лежать в основі всіх живих організмів. Ці погляди перекликались з ідеями філософа з Давньої Греції Анаксагора про існування «апейрону - насіння речей».

У 1875 р. австрійський вчений Едуард Зюсс визначив біосферу як особливу оболонку Землі, утворювану живими організмами, або, іншими словами, сукупності живих тіл, що населяють Землю, зону органічного життя, що охоплює область взаємодії атмосфери, літосфери та гідросфери.

Сучасне розуміння біосфери було закладено видатним українським вченим, організатором і першим президентом Всеукраїнської Академії Наук Володимиром Івановичем Вернадським. У 1926 р. в роботі «Біосфера» він дав таке визначення: біосфера - це цілісна геологічна оболонка Землі, що населена життям і перетворена ним.

Займаючись вивченням проблем геохімічної будови нашої планети, В.І.Вернадський звернув увагу на те, що її вирішення неможливе при використанні лише дослідницького інструментарію геології та хімії. Головною причиною цього, на його думку, була роль в цих процесах живих організмів - з моменту появи життя на нашій планеті воно різко пришвидшило протікання геохімічних процесів і надало їм нового характеру. Ці особливості визначаються специфікою функціонування живого і його взаємодії з оточуючим світом.

В науці існує велика кількість визначень життя. Різні наукові дисципліни, кожна з своєї точки зору, визначають життя. У зв'язку з цим В.І.Вернадський вважав за доцільне уникати термін «життя» і користувався поняттями «жива речовина» та «живе природне тіло». Кожний живий організм у біосфері - природний об'єкт - є живе природне тіло. Жива речовина біосфери є сукупність живих організмів, що в ній існують. Однак без визначення поняття життя, хоча б у самих загальних рисах, як способу існування живого організму неможливо пояснити особливості взаємовідносин цього організму з оточуючим його середовищем.

Синтезуючи різноманітні підходи до визначення змісту поняття «життя»стосовно біологічних організмів (абстрагуючись від проблем суспільного життя, духовного життя), необхідно, в першу чергу, зазначити, що воно є способом існування цих організмів. Специфіка цього способу існування полягає в тому, що живий організм існує в неперервному процесі обміну речовиною та енергією між ним та оточуючим середовищем. Причому цей обмін не є хаотичним і безсистемним. Живий організм споживає речовину та енергію вибірково, у певних формах їх існування і виділяє також певним чином оброблені та організовані речовину та енергію. Тим самим особливості процесу існування живого визначають його організуючу роль у біосфері.

В цілому ж життя можна визначити як безперервний процес обміну речовиною та енергією між організмом та оточуючим середовищем.

Вчені виділяють ряд основних особливостей живої речовини:

1. Здатність швидко займати (освоювати) весь вільний простір, заповнювати екологічні ніші, що звільнились.

2. Рух живої речовини є не лише пасивним, під впливом сил природних стихій - тяжіння, руху води, повітря і т.п., а й активним, наприклад, проти течії води, сили тяжіння, повітряних потоків).

3. Стійкість при житті та швидке розкладання після смерті зі збереженням при цьому високої фізико-хімічної активності.

4. Висока здатність пристосовуватись (адаптуватись) до різних умов.

5. Феноменально висока швидкість протікання реакцій, яка є на декілька порядків вищою, ніж у неживій речовині.

6. Висока швидкість відновлення живої речовини. За підрахунками вчених, загальна маса живої речовини, що пройшла через біосферу за час її існування, приблизно в 12 разів більша від маси всієї планети Земля.

Усі перераховані властивості живої речовини зумовили і одночасно обумовлюються концентрацією в ній великих запасів енергії.

Живе «творить» біосферу та її основні особливості, обумовлює її структуру. В самому загальному вигляді вона складається з неживої та живої речовини. При цьому нежива речовина може бути представлена як сукупність неживої речовини, що існувала до появи життя і не зазнала його впливу, і біогенної неживої речовини, тобто результату життєдіяльності живих організмів. У ході розвитку біосфери як тенденція проявляється прагнення живої речовини все більше обмежуватись у своїй життєдіяльності використанням біогенної неживої речовини.

При більш детальному розгляді в структурі біосфери можна вичленити такі основні компоненти:

1) жива речовина біосфери, сукупність всіх живих організмів, що населяють нашу планету, сумарна маса яких складає величину від 1020 до 1021г, тобто від тисячі до десяти тисяч трильонів тонн;

2) біогенна речовина, створена і перероблена в результаті життєдіяльності живої речовини біосфери, речовина поза біосферою невідома - вадозні мінерали, нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля і т.п.;

3) косна (не жива) речовина (в твердому, рідкому, газоподібному станах) створювана в процесах, у яких жива речовина участі не бере;

4) біокосна речовина - закономірні структури (ґрунти, поверхневі води, сама біосфера як складне планетне біокосне тіло), які створюються практично одночасно в процесі діяльності живих організмів і в косних процесах виражають рівновагу обох систем при провідній ролі живої речовини;