Сторінка
4

Суспільний продукт

Людство на даному етапі розвитку цивілізації зіткнулося з реальною загрозою деструкції механізмів підтримки та відновлення основних функціональних характеристик біосфери, знищення природи як сукупності умов існування біологічного людського організму, самознищення людства. Локальні екологічні катастрофи зливаються в єдине ціле, екологічна криза, викликана людською діяльністю, загрожує перерости в глобальну, коли процеси руйнування природи матимуть необоротний характер.

Перед людством постає дилема: чи згодитись з існуючими тенденціями, чи знайти шлях до виходу з ситуації, що склалась. Збереження умов біологічного існування людини залежить саме від того, що й породило загрозу - особливість людського способу буття. Як зазначав Гете, окрема людина не здатна пізнати всю природу, а людство в цілому - може. Людина не здатна пізнати весь світ в його багатоманітності, але здатна пізнати будь-який і кожен предмет цього світу, головні закони його розвитку, закономірності взаємодії всіх предметів світу, а отже і су­спільства та природи. Це пізнання є необхідною умовою для таких змін в характері людської діяльності, завдяки яким вона б не порушувала природних колообігів речовини та енергії, механізмів самовідтворення та підтримки функціональних характеристик біосфери при забезпеченні потреб та цілей прогресивного розвитку самого людського суспільства. Саме тому В.І.Вернадський відзначав, що з моменту виникнення наукової думки (з точки зору геологічного часу) саме вона стає провідним фактором еволюції біосфери і переходу ЇЇ в якісно новий стан - в ноосферу. Ноосфера - цілісна геологічна оболонка Землі, що населена людьми та раціонально перетворена ними.

Хоча В.І.Вернадський і неодноразово відзначає, що перехід біосфери в ноосферу є природнім процесом, це ні в якому разі не говорить про те, що він здійснюється стихійно. Він може відбутися лише як результат свідомої ціленаправленої діяльності людства в цілому. Для цього недостатньо наявності великої кількості адекватних, істинних знань про взаємодію суспільства та природи. Обов'язкові бажання, воля до здійснення таких, досить не простих, дій по перетворенню умов свого існування і також відповідних матеріальних підстав: машин, механізмів і т. ін.

Російський вчений А.Л.Яншин вважає, що у вченні В.І.Вернадського можна вичленити такі основні об'єктивні передумови виникнення ноосфери:

1. Людство стало єдиним цілим. Світова історія охопила, як єдине ціле, всю земну кулю, остаточно покінчила з усамітненими, мало залежними один від одного культурними історичними областями минулого. Зараз практично немає жодного шматка земної поверхні, де б людина не змогла прожити, якби у неї виникла подібна необхідність.

2. Перетворення засобів зв'язку та обміну. Ноосфера - це єдине організоване ціле, всі частини якого на самих різних рівнях гармонійно пов'язані і діють узгоджено одна з одною. Необхідною умовою цього є швидкий, надійний зв'язок між цими частинами, що долає найбільші відстані, постійний матеріальний обмін між ними, всесторонній обмін інформацією.

3. Відкриття нових джерел енергії. Створення ноосфери передбачає настільки корінне перетворення людиною оточуючої її природи, що їй ніяк не обійтись без колосальної кількості енергії. В самому кінці минулого сторіччя була відкрита нова форма енергії, існування якої передбачали лічені уми, - атомна енергія, якій належить найближче майбутнє і яка дасть людству ще більшу потужність, розміри якої важко навіть передбачити (хоча після сумнозвісної аварії на Чорнобильській АЕС ентузіазм щодо ядерної енергії змінився її несприйняття широкими масами населення, проблема нових джерел енергії, таких як керована термоядерна реакція, «холодний» термоядерний синтез і т.п. залишається актуальною. - О.С.).

4. Підвищення добробуту працюючих мас. Ноосфера створюється працею та розумом народних мас, а тому особлива важливість даної передумови не підлягає сумніву. Хоча це завдання в масштабах всієї планети є ще далеким від свого вирішення, однак потенційні можливості для цього існують вже зараз (в індустріально розвинених країнах проблема якості оточуючого середовища вже давно включається населенням в питання якості життя - О.С.).

5. Рівність всіх людей. Охоплюючи всю планету як ціле, ноосфера за самою своєю суттю не може бути привілеєм якої-небудь однієї раси чи нації. Вона може бути наслідком діяльності всього людства в цілому, його єдиної доброї волі.

6. Виключення війн з життя суспільства. У XX ст. війна, загрожуючи самому існуванню людства, стала однією з головних загроз створення ноосфери. Після повномасштабної ядерної війни між США та СРСР, а така загроза в період їх глобального протистояння була досить реальною, не доводилось би більше вирішувати проблему взаємовідносин суспільства та природи.

Ноосфера - нова, вища стадія розвитку біосфери, що пов'язана з виникненням і розвитком в ній людства, яке, пізнаючи закони природи і вдосконалюючи техніку, починає впливати на хід процесів в охопленій її впливом сфері Землі (а надалі і в навколоземному просторі), глибоко змінюючи її своєю діяльністю. Це такий етап розвитку біосфери, коли людина приймає на себе відповідальність за діяльність механізмів відтворення та підтримання її основних функціональних характеристик.

Література:

1. Адаменко О.М. Соціальна екологія. - Івано-Франківськ, 1999. - С 111-114.

2. Вернадский В.И. Биосфера. - М., 1967.

3. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. -М., 1991.

4. Воронков Н.А. Экология общая, социальная, прикладная. -М., 1999. - С.32-44, 386-399.

5. Гиренок Ф.И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. - М., 1987. -С.136-152.

6. Гиренок Ф.И. Ускользающее бытие. - М., 1994. - С.151-160.

7. Гирусов Э.В. Система «общество - природа». - М., 1976. -С.13-48.

8. Екологія і культура / В.С.Крисаченко, С.Б.Кримський, М.А.Голубець та ін. Відп. ред. В.С.Крисаченко, В.Л.Храмова. -К., 1991.-С.17-30.

9. Зеленков А.И., Водопьянов П.А. Динамика биосферы и социокультурные традиции. - Минск, 1987. - С.14-70.

10. Киселев Н.Н. Объект экологии и его эволюция. - К., 1979. -С.93-96.

11. Кучерявий В.П. Екологія. - Львів, 2000. - С.394-456.

12. Мамедов Н.М. Экология: новые направления в традиционной науке // Взаимодействие общества и природы. - М., 1986. -С.251-258.