Сторінка
8
Управління державними інвестиціями планує виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є:
- прогнози економічного і соціального розвитку України;
- схеми розвитку і розміщення продуктивних сил;
- цільові науково-технічні і комплексні програми;
- техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій.
Прийняття рішення про інвестиції з коштів бюджетних асигнувань потребує системного підходу до визначення пріоритетів. Сьогодні вибір пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов’язаний з першочерговими завданнями стабілізації економіки, довготерміновими завданнями, спрямованими на її перебудову, та підвищення рівня життя населення.
Пріоритетність залежить від відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм, за якими Мінекономіки України визначає найневідкладніші завдання.
Обсяги державних інвестицій коштів державного бюджету за поданням Уряду затверджує Верховна рада України в Державній програмі економічного і соціального розвитку.
Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовують не лише на виконання цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об’єктів.
Для пріоритетних об’єктів інвестування у соціальній сфері передбачено дві форми інвестування – з коштів бюджетних асигнувань і з коштів державного кредиту.
Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачено розвивати коштом місцевих бюджетів відповідних Рад. Заходи, для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, фінансують з відрахувань підприємств і організацій.
Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві – одна з головних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Кабінет Міністрів України розміщує замовлення (контракт), як звичайно, на конкурсних засадах з урахуванням економічної вигідності.
Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми, які підлягають обов’язковій державній експертизі. У разі потреби експертизу окремих інвестиційних проектів і програм можуть проводити експертні комісії, що створюються Верховною Радою України.
Державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки державне регулювання інвестиційної діяльності забезпечують не тільки державне управління і державне фінансування інвестицій, а й такі важелі:
- система податків, податкових ставок;
- проведення кредитної та амортизаційної політики;
- надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва.
- визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
- політика ціноутворення;
- проведення експертизи інвестиційних проектів тощо.
Систему регулювання умов інвестиційної діяльності коригують залежно від економічної політики держави у кожний конкретний період та залежно від ступеня інвестиційної активності суб’єктів господарювання тощо.
Особливо ефективним засобом акумулювання коштів для інвестицій є випуск цінних паперів.
Висновок
Отже, капітал (капітальні блага) – це виробничий ресурс тривалого користування, тобто будь-які створені (на відміну від праці й землі) блага, що використовуються у виробництві інших благ. Тобто капітал – це всі засоби виробництва, створенні людьми, включаючи інструменти, промислове обладнання і інфраструктуру, а також знання, вміння і досвід, набуті людством і індивідом у процесі навчання і практичної діяльності. Створення будь-якого капіталу пов’язане з певним компромісом між сьогоденням, коли доводиться терпіти незручності задля накопичення капіталу в майбутньому. Так, індивід може обмежити свої витрати задля використання накопичених грошей на навчання, яке дозволить у майбутньому зайняти йому більш перспективну і краще оплачену посаду.
Отже, збільшення капітальних запасів (фондів) у виробника відбувається завдяки інвестиціям.
Інвестиції – процес створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу. Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в людський капітал.
Джерелом інвестиції є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.
Основна увага в державному регулюванні повинна бути приділена виробленню заходів щодо розширення інвестиційного простору і стимулювання прискорених виробничих процесів
Використана література
1. Закон України “ Про інвестиційну діяльність” (1991р.)
2. В. Базидевич, В. Лук’янов, Н. Писаренко, Н.Квіцинська, Мікроекономіка: опорний конспект лекцій, - К.: Четверта хвиля, - 1997р., - ст. 207-210.
3. О.О. Карападова, Д.М. Черваньов, Мікроекономіка: навчальний посібник, - К.: Четверта хвиля, - 1997, 147-149.
4. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан Економіка підприємства,
Львів, 1998
5. Теорія мікро-макроекономіки за редакцією Ю.В. Ніколенко, М.М. Діденко, К., 1999р.
6. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 68 с.
7. ЛМ. Борщ, Інвестиції в Україні: стан, проблеми, перспективи, К.: Знання, - 2002, - ст. 223-233.
8. Шевчук, Рогожин “ Основи інвестиційної діяльності” К.: Генеза 1997.
9. Пересада “Інвестиційний процес в Україні” К.: Лібра, 1998.
10. Економіка підприємств: підручник/ За ред. С.Ф Покропивного. – вид. 2, перероб. та доп. – К.: КНЕУ. 2000.
11. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Міжнародна економіка: Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999.
12. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. Посібник / За ред. З. Г. Вааманюка та С. М. Панчишина.- 2-ге вид., доп.- Львів: Інтереко, 1998.
13. Ястремський О. , Гриценко О. Основи Мікроекономіки. – К.: Знання, 1998.