Сторінка
3

Розподіл і перерозподіл чистого доходу і продукту

Природоохоронне право. Це система правових норм, які регулюють прородоохоронні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального викоррістання природних ресурсів тощо.

Екологічне право - система правових норм, які специфічним способом регулюють екологічні суспільні відношення з метою досягнення гармонійних відносин між суспільством і природою.

Однак до цієї класифікації галузей екологічного права необхідно додати таку важливу галузь, як антропозахисне право. Саме ця галузь права об'єднує ті правові норми, що регулюють відносини в області освоєння суспільством природного простору з точки зору збереження прийнятного для життя і здоров'я людини довкілля та забезпечення екологічної безпеки людської діяльності.

У цілому ж можна відзначити, що екологічне право - це інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють відносини між людьми з приводу використання природного простору з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості оточуючого середовища, гарантування екологічної безпеки, реалізації, захисту екологічних прав та інтересів громадян.

Методи здійснення екологічного права - передбачені еколого-правовими нормами способи і прийоми, що спрямовані на ефективне регулювання екологічних правовідносин, забезпечення реалізації прав і дотримання обов'язків суб'єктами цих відносин в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екобезнеки громадян.

В.І.Андрейцев виділяє такі види екологічного права:

• авторитарні: дозволяючі, санкціонуючі, погоджувальні, імперативні, обмежувальні, упереджувальні, заборонні, виключності.

• заохочувальні: альтернативні, автономні, диспозитивні, рекомендаційні, стимуляційні, ініціативні, еколого-експертних оцінок.

Принципи екологічного права - вихідні засади та загальнообов'язкові правила, зафіксовані в регулятивних та природоохоронних еколого-правових нормах, що спрямовані на досягнення мети екологічної політики України.

1. Загальноюридичні принципи: гуманізму; невідворотності покаряння за екологічні правопорушення; пріоритетність захисту життя тя здоров'я громадян; гласність і демократизм прийняття екологічно значимих рішень; компенсаційність шкоди, завданої порушеннями; поєднання стимулюючих та репресивних засобів; міждержавне співробітництво, пріоритетність норм міжнародного екологічного права.

2. Спеціальні принципи поділяються на:

• міжгалузеві - пріоритет вимог екологічної безпеки; гарантія безпечного для життя і здоров'я стану природного середовища; превентивність екоправових заходів; орієнтація на формування екологічної свідомості, культури та відповідальності, узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів; міждисциплінарний характер.

• внутрішньогалузеві - обов'язковість дотримання встановлених лімітів природокористування; збереження біорізно-манітності природних об'єктів, різноманітність форм власності; безоплатність користування загальними і платність використання спеціальних природних ресурсів, комплексність і ефективність використання ресурсів, множинність правових форм викорис­тання природних ресурсів.

Функції екологічного права:

• загальні - регулятивна, виховна, превентивна, охоронна;

• спеціальні - екологічна, природоохоронна, антропозахисна.

Система екологічного законодавства України включає:

1. Конституційне регулювання екологічних відносин, яке закріплює найбільш важливі форми та принципи використання природних ресурсів, декларує основні екологічні права громадян, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державно-правових структур розподілу влади.

2. Еколого-правове регулювання, що базується на нормах Закону України від 25 червня 1991 р. «Про охорону навколишнього природного середовища», своєрідної «екологічної конституції», що передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки в Україні. Забезпечення екологічних прав громадян, їх об'єднань та законних інтересів держави, юридичних осіб передбачається низкою інших законів та підзаконних актів, найбільш важливими з яких є: Закон України «Про екологічну експертизу» (1995), Земельний кодекс (2001), Водний кодекс (1995), Лісовий кодекс (1994), Кодекс України про надра (1994), закон України «Про тваринний світ» (1993), «Про охорону атмосферного повітря» (1992), «Про природно-заповідний фонд» (1992) тощо.

3. Регулювання екологічних правовідносин еколого-правовими нормами різних галузей законодавства у сфері здійснення широкого кола діяльності - законотворчої, виконавчо-розпорядчої, науково-технічної, підприємницької, зовнішньо-кономічної тощо, спрямованої на впровадження системи еколого-правових вимог у процесі їх здійснення щодо використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, і дозволяє збалансувати правову систему України під кутом зору екологізації її галузей та окремих правових інститутів.

4. Підзаконні акти міністерств і відомств, які конкретизують положення державних законів у діяльності конкретних прнродокористувачів, регулюють їх діяльність, пов'язану з впливом на стан оточуючого навколишнього середовища.

5. Локальні підзаконні акти органів місцевого самоуправління, що встановлюють норми природокористування на відповідних територіях, виходячи з існуючих загальнодержавних нормативів та законодавчої бази у межах власної компетенції.