Сторінка
2

Розподіл і перерозподіл чистого доходу і продукту

Особливим різновидом цивільної еколого-правової відповідальності є дисциплінарна відповідальність. Як підкреслюють М.Т.Бакка та О.А.Пирський, дисциплінарна еколого-правова відповідальність настає за порушення трудових обов'язків, які пов'язані з охороною і раціональним використанням природних ресурсів, тобто тими особами, до переліку обов'язків яких входять завдання охорони природного середовища.

Кримінальна відповідальність настає за діяльність (або бездіяльність) винних осіб, що характеризується підвищеним ступенем екологічного ризику і екологічної небезпеки для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і природних ресурсів.

Загострення глобальної екологічної кризи та загрози глобальної екологічної катастрофи вимагає від суспільства консолідованих зусиль по вирішенню даних проблем. Головним репрезентантом консолідованого суспільного інтересу виступає в сучасних умовах держава. Вона бере на себе обов'язок забезпечити громадянам придатне для життя та здоров'я оточуюче природне середовище і в зв'язку з цим отримує право регулювати соціоприродні відносини. Як зазначає Л.П.Царик, таке розширення екологічних функцій держави вимагає відповідної екологічної політики, реалізація якої неможлива без дійового механізму її правового забезпечення. Так виникає і розвивається екологічне право, покликане визначати і забез­печувати функції, форми та зміст діяльності держави в галузі природокористування, охорони природи та екологічної безпеки.

Діяльність держави в галузі соціоприродних відносин та потреба їх унормування формують цілий комплекс екологічного законодавства. На думку В.О.Дьомкіна, під екологічним законодавством слід розуміти сукупність еколого-правових норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, які передбачають захист екологічних прав громадян і реалізацію екологічної політики держави. Екологічне законодавство базується на екологічному праві.

Система екологічного права, в самому загальному вигляді, складається з п'яти основних частин:

• до першої частини відносять предмет, джерела та об'єкти екологічного права, включаючи загальну концепцію взаємодії суспільства і природи, форми прояву екологічного права, а також право власності і природокористування;

• другу складають механізм здійснення екологічного права, що включає концепцію механізму охорони природи, екологічне управління, нормування якості природного сере-

довища і природокористування, екологічну експертизу і контроль;

• третю складає правова охорона оточуючого природного середовища та екологічних прав громадян в сфері економіки;

• четвертою є підстави і види екологічної відповідальності, включаючи форми відшкодування шкоди і методи попередження правопорушень;

• п'яту частину складають механізми міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища, включаючи договори, конвенції, міжнародні організації, інтернаціональні об'єкти природи.

Розглядаючи першу, найбільш важливу для розуміння всієї системи, складову, необхідно зазначити, що предмет екологічного права складають екологічні правовідносини, що виникають між людьми в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, які базуються на множинності форм власності, права природокористування і права громадян на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище. Предмет сучасного екологічного права утворять відносини з приводу власності на природні ресурси, природокористування, охорони навколишнього середовища від різних форм деградації, захисту екологічних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Об'єкти екологічного права - це, як зазначає В.І.Андрейцев, сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства, а також взаємовідносини між людьми, що виникають у процесі освоєння природного простору.

Їх прийнято поділяти на:

• інтеграційні: навколишнє природне середовище (довкілля); життя і здоров'я громадян в залежності від безпеки екологічної обстановки.

• диференційиі: земля, надра, води, тваринний світ, рослинний світ, атмосферне повітря.

• комплексні: природні комплекси та ландшафти - об'єкти і території заповідного фонду; природно-соціальні умови і процеси - курортні, лікувальні, рекреаційно-оздоровчі зони; екосистеми - виключна (морська) зона, континентальний шельф; прпродно-антропогенні комплекси - території, що зазнали екологічної катастрофи.

Джерела екологічного права - форми вираження еколого-правових норм - нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин. Джерела екологічного права у матеріальному вигляді - це воля народу, висловлена на всенародних референдумах, плебісцитах чи в інших передбачених законодавством формах, а у фор­мальному - закони, укази, постанови та підзакониі акти органів державної влади.

Говорячи про формальні джерела екологічного права України, їх, за В.І.Андрейцевим, можна поділити на дві групи.

До першої відносяться закони України, що в свою чергу поділяються на такі групи:

1. Інтеграційні: Конституція України, закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про екологічну експертизу», Основи законодавства України «Про охорону здоров'я».

2. Диференційне Земельний кодекс, Кодекс України «Про надра», Водний кодекс, Лісовий кодекс, закони України «Про тваринний світ», «Про охорону атмосферного повітря» та ін.

3. Комплексні: закони України «Про природно-заповідний фонд», «Про виключну (морську) економічну зону», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ін.

Другу групу складають підзаконні акти: Постанови Верховної Ради України, Укази і розпорядження Президента України, урядові нормативні акти, галузеві нормативно-правові акти, локальні нормативно-правові акти.

Розглядаючи далі структуру екологічного законодавства України, необхідно також вичленити галузі екологічного права. На думку групи українських вчених (О.С.Баб'як, П.Д.Біленчук, Ю.О.Чирва), у структурі екологічного права України можна виділити такі галузі:

Природоресурсне право. Це система правових норм, які регулюють природноресурсні відносини на основі державної власності на ресурси природи з метою раціонального використання, охорони та відновлення земельних, лісових тощо ресурсів, охорони прав природокористувачів і держави, зміцнення законності в даній галузі відношень.