Сторінка
2

Економічний зміст закону попиту

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис. 2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропози­ція також зумовлена дією низки факторів, основними з яких є: 1) витрати виробництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма праг­не завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути ниж­чими); 3) наявність або відсутність конкурентів на рин­ку, зростання кількості яких зумовлює збільшення про­позиції незалежно від цін товарів, політики та ін. 4) рі­вень технології (досконаліша технологія здешевлює ви­робництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному корот­кому проміжку часу технологія виробництва, продуктив­ність праці не змінюються й існує досконала конкурен­ція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія про­позиції показує, що для збільшення кількості сорочок ці­на повинна зростати. Кожна точка на лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згод­ні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорцій­ну залежність виражає закон пропозиції в міру зростан­ня цін (і рівності всіх інших умов).

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місця їх оптимального по­єднання. Графічно така ситуація зображена на рис. 3.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (Кі) та ціни (Рі). За такої кількості цих товарів і

ціни на них ви­робники і споживачі можуть одночасно досягти поставле­ної мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корис­ність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівню­ватиме максимальним (граничним) витратам на їх вироб­ництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівнова­ги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ціна виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції).

Водночас наведена ситуація з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витрат ви­робництва або співвідношення попиту і пропозиції на да­ний товар зумовлюють певні зміни в цінах інших това­рів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебіль­шого негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мі­рою втрачають стимули до ведення конкурентної бороть­би, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропози­ції за незмінного попиту, і навпаки. Надлишок пропози­ції при встановленні ціни рівноваги призводить до зни­ження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. В умо­вах дефіциту виникає «чорний ринок».

Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному роз­рахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними дохода­ми, що зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — вигода, яку отримує індивід від споживання ще одного товару або послуги. Гра­ничні доходи — доходи, отримані підприємством від про­дажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Від­повідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, по­ки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії зако­ну спадної віддачі.