Сторінка
4

Роль держави у становленні та розвитку ринкової економіки України

Зменшення кількості запропонованих виробництву зразків є відповідною реакцією сфери науки на посилення не­сприйнятливості підприємств до науково-технічних іннова­цій і відсутність системи стимулювання праці вчених на суспільному рівні. Отже, поширення державної політики у сфері інновації має здійснюватися за такими напрямками:

• орієнтування і підтримка наукових досліджень, роз­виток високих технологій;

• захист вітчизняної промисловості та підвищення її конкурентоспроможності;

• фінансова підтримка і вдосконалення системи стиму­лювання.

Своєю чергою, держава, стимулюючи інноваційну діяль­ність, має вживати тих самих заходів, що і в економічній, науково-технічній, науковій та інших сферах (кредити, бюджетне фінансування, податкові пільги тощо), сприяти розвитку різноманітних закладів та зацікавлювати окре­мих осіб (виплати на впровадження нових розробок, вина­ходів тощо).

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності має бути спрямоване на зменшення економічної залежності України від зовнішніх чинників, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку, а також на розробку та реалізацію антидемпінгових заходів. Для цього слід детально вивчити такі питання: кон'юнктура і політика зовнішньоекономічної діяльності основних партнерів України і економічного співробітництва; розробка прогнозів торговельно-економічних зв'язків; іноземні кредити та інвестиції; міжнародна технічна допомога та її використання; прий­няття антидемпінгових законодавчих актів тощо.

За статистичними даними, зі 100 % виручки від експорту продукції України у вільно конвертованій валюті лише 12 % залишається державі. Державні підприємства утворивши комерційні структури — сателіти, почали за їхньою допомогою вивозити потрібні Україні товари за кордон, залишаючи значну частину валюти в зарубіжних банках. Тому, очевидно, на цьому етапі, коли майже 90 % промислових підприємств є державними, доцільно ввести дер­жавну монополію на зовнішньоекономічну діяльність.

Варто зазначити, що це неповний перелік важелів дер­жавного регулювання на етапі переходу від командно-адіміністративної економіки до ринкової. Правильне поєднання зазначених чинників сприятиме забезпеченню струк- турної переорієнтації економіки, створенню передумови для ефективної роботи всіх її складових (промисловості, сільського господарства та ін.) як на етапі переходу до ринку, так і в умовах його функціонування. •

У результаті реалізації політики структурних змін мож­на досягти певних цілей, зокрема:

• розв'язання проблеми альтернативного енергетично­го забезпечення;

• екологізації продуктивних сил;

• переорієнтації народногосподарського комплексу на пріоритетний розвиток сільськогосподарського машинобудування, електротехніки, легкої та харчової промисловості;

• комбінування і кооперування виробництва з метою комплексного використання сировини та утилізації відходів;

• організації інноваційних виробничо-територіальних комплексів із замкненим і безвідходним виробництвом;

• планомірного та комплексного розміщення галузей виробництва та сфер обслуговування з урахуванням наявних природних і трудових ресурсів;

• формування розвиненого АПК і високоінтенсивного сільського господарства; розміщення галузей і культур з рахуванням конкретних агрокліматичних та економічих умов;

• оптимізації територіально-виробничих і транспортних зв'язків як між регіонами, так і всередині них;

• створення сприятливих стабільних юридичних умов для зарубіжних інвестицій та діяльності спільних підприємств і організацій (доступ до сучасних передових технологій.

Структурна переорієнтація економіки України необхідна і реальна. Вона безпосередньо продиктована національними інтересами держави, сформульованими у програмі «Україна-2010 рік». Для її здійснення потрібні передусім політична воля та науково обґрунтований план практичних дій.

1.2. Напрямки політики державного регулювання економіки

Незадовільні макроекономічні результати формування господарства України, що отримані на практиці, диктують необхідність переорієнтації ролі держави в управлінні. Назріла потреба кардинально міняти стратегію і направ­леність перетворень, тому для України вирішальним може бути тільки внутрішній ринок. Економічна політика, що орієнтована на зовнішню торгівлю, можлива для окремих країн Західної Європи або для Південної Кореї. В умовах сучасного високоінтегрованого господарства роль державного регулювання об'єктивно залишається до­сить значною. Особливого значення вона набуває в пере­хідний до ринкової економіки період.

Заміна централізованих методів ринковим шляхом передання суспільної власності в руки конкретних груп призвела до сутички групових інтересів, породила стихійність, властиву слабо регульованому капіталістичному гос- подарству. Активізація державного регулювання економіки забезпечується використанням низки основних принципів: узгодження короткострокових і перспективних цілей при прийнятті управлінських рішень; узгодження фундамен­тальних і поточних завдань; оволодіння механізмами реа­лізації цілей.