Сторінка
3

Ринки робочої сили

Ринок робочої сили не потребує додаткової сегментації за галузями, тому що здатний на самостійне сегментування за професіями та групами професій, які є характерними для даної галузі. Тим більш, що наймасовіші професії використовуються в багатьох галузях промисловості та інших галузях економіки. Управління цим ринком необхідно здійснювати з позицій професійної структури ринку робочої сили та соціально-економічних чинників виходу на нього.

Сегментація осіб, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до служб зайнятості, може бути формалізована у такий спосіб:

де О1 — вивільнені та звільнені за власним бажанням, чол.;

02 — випускники навчальних закладів, чол.;

03 — демобілізовані з армії та звільнені з міст позбавлення волі, чол.;

04 — особи, що більше року не працювали, чол.

З усіх груп для промисловості найпривабливішими є дві перші, тому що у більшості випадків до них віднесено осіб, які мають професії та не втратили кваліфікаційних і соціально-адаптаційних характеристик. При цьому початкову професійну структуру пропозиції робочої сили на ринку праці промисловості можна коригувати відповідно до галузевого попиту.

Що ж до економіки в цілому, то розрахунки показників ринку праці на прогнозний період здійснюються на основі балансового методу. Баланс ринку праці відображає взаємодії таких процесів:

• формування пропозиції робочої сили (її находження);

• формування попиту на робочу силу (визначення можливостей працевлаштування незайнятих громадян);

• визначення (внаслідок різниці попиту і пропозиції) чисельності безробітних на кінець періоду.

Методологічна схема прогнозування ринку праці складається з таких стадій:

І стадія — аналіз формування ринку праці за попередній період з урахуванням:

• тенденцій розвитку ринку праці;

• змін у структурі окремих джерел його формування;

• введення законодавчих актів, що впливали б на попит та пропозицію робочої сили;

• ефективності роботи служби зайнятості з питань працевлаштування.

ІІ стадія прогнозування змін в динаміці та структурі ринку праці з урахуванням впливу окремих чинників і визначенням орієнтирів зміни окремих джерел формування попиту і пропозиції робочої сили.

ІІІ стадія — прогнозування обсягів пропозиції робочої сили, попиту на неї, визначення кількості незайнятих і рівня безробіття.

Прогнозування показників попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці базується передусім на економіко-статистичному аналізі існуючих тенденцій розвитку ринку праці та врахуванні прогнозних макроекономічних показників:

• валового внутрішнього продукту;

• трудових ресурсів;

• загального обсягу інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування;

• основних фондів та їх структури за формами власності. Прогнозування попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці здійснюється в межах окремих джерел їх формування.

Пропозиція робочої сили визначається за сукупністю таких показників:

• зареєстровані громадяни, не зайняті трудовою діяльністю на початок року;

• вивільнені з галузей народного господарства;

• випускники навчальних закладів;

• раніше зайняті в домашньому господарстві;

• інші категорії незайнятого населення. Попит на робочу силу розраховується як сума:

• потреб в працівниках для заміщення вільних робочих місць, вакантних посад;

• потреб в працівниках для комплектування новостворених робочих місць.

При прогнозуванні джерел формування ринку робочої сили значна увага приділяється показнику вивільнення робочої сили із галузей економіки за умов прискорення процесу реформування економіки, який може значною мірою перевищити темпи розвитку сфери прикладання праці.

Вивільнення працівників із галузей економіки здійснюється під впливом комплексу чинників, характерних для конкретного етапу розвитку на даному етапі вивільнення робочої сили, і обумовлених в основному структурними зрушеннями в економіці за рахунок:

• ліквідації підприємств, установ;

• реорганізації;

• перепрофілювання;

• скорочення чисельності персоналу;

• вивільнення за власним бажанням;

• вивільнення за порушення трудової дисципліни.

При прогнозуванні пропозиції робочої сили головним є визначення очікуваної кількості незайнятих трудовою діяльністю громадян, які мають звернутися до біржі праці (звертаються не всі незайняті).

Враховуючи особливості періоду реформувань і започаткування економічного зростання в прогнозному періоді, можна передбачати підвищення частки незайнятих.

Структура пропозиції робочої сили прогнозується з урахуванням тенденції розвитку її окремих джерел і чинників, що діятимуть у прогнозному періоді.

Дещо складнішим є прогнозування попиту на робочу силу, що узагальнює потребу у працівниках для заміщення вільних робочих місць, вакантних посад і новостворених робочих місць. Ця потреба визначається з урахуванням чинників ринкових перетворень, структурної перебудови, приватизації, реструктуризації, що пов'язані з такими макроекономічними показниками, як ВВП, загальний обсяг інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування, стан та структура основних фондів за формами власності.

У розрахунковому балансі ринку праці попит на робочу силу відображається як показник працевлаштування, що уособлює задоволений попит. Цей показник враховує як потребу в працівниках для заміщення вільних і новостворених робочих місць, так і інші напрями працевлаштування. Оскільки не всім, хто звертається до служби зайнятості, надається допомога з працевлаштування, певна частка незайнятих громадян знімається з обліку. Ця кількість осіб визначається з урахуванням тенденцій зміни їх співвідношення з пропозицією робочої сили. У перспективі питома вага цієї категорії громадян знижуватиметься.

Рівень безробіття визначається як відношення чисельності безробітних на кінець періоду до чисельності працездатного населення у працездатному віці.

Інформаційне забезпечення розрахунків ринку праці здійснюється за допомогою даних статистичної звітності: форм 1-ПН, 2-ПН (працевлаштування) "Звіт про працевлаштування і зайнятість населення, що звернулося до служби зайнятості". Перелік основних вхідних та розрахункових показників, необхідних для складання балансу ринку праці, наведено в табл. 2 та 3 (с. 56), алгоритми розрахунку показників балансу ринку праці викладено в табл. 4 (с. 57), зразки форми балансу ринку праці наведені в табл. 5 (с. 58).