Сторінка
1

Зміст виробничого плану

У ринкових умовах господарювання вся виробничо-господарська діяльність підприємств, включаючи відносини з постачальниками сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, зайнятість персоналу, отримання прибутку за продану продукцію й інше залежить від правильності аналізу формування виробничого плану.

Найбільш часто зустрічається визначення, що виробничий план – це система адресних завдань по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості і якості.

На сьогоднішній день в економічній літературі проблемам що стосуються суті виробничого плану, етапів і механізмів їх формування приділяється багато уваги. Однак не має єдиної думки в твердженнях окремих авторів А.І.Афанасьєва, С.І.Овчіннікова, Л.Н. Смірнова, В.Я. Горфінкеля, С.М. Бухало, Ю.А. Львова. Інші автори доповнюють дане визначення і в “певні терміни” (М.С. Пушкар). Однак формування виробничого плану не самоціль. В умовах ринкової економіки виробничий план спрямована як на задоволення потреб споживачів у товарах, послугах, так і на отримання прибутку, зростання рентабельності. Останнє сприяє забезпеченню платоспроможності підприємства.

На нашу думку, більш точним буде таке трактування виробничого плану:

Виробничий план – це система адресних завдань по випуску продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва.

Бізнес-план як документ для внутрішньофірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати багато проблем фірми заздалегідь, на папері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.

Невід'ємною складовою бізнесу, орієнтованого на виробничу діяльність, є оцінка того, як фірма вироблятиме свою продукцію. Основне завдання виробничого плану — довести, що фірма:

— реально спроможна організувати виробництво;

— здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;

— має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має дати відповіді на такі запитання:

· Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в процесі виготовлення продукції (надання послуг)?

· Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

· Які зовнішні фактори впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.

У виробничому плані необхідно також вказати і на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.

Отже, у виробничому плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

1) основні виробничі операції;

2) машини та устаткування;

3) сировина, матеріали і комплектуючі вироби;

4) виробничі та невиробничі приміщення;

5) вплив зовнішніх факторів.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від характеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.

Для підвищення ефективності виробничого плану при її розробці доцільно скористатись досвідом зарубіжних економістів і бізнесменів, які рекомендують перед складанням такої програми проводити маркетинговий аналіз ринку, поведінки й потреб споживачів, дій конкурентів і інше.

Виробничий план як завдання з випуску продукції в якому відображені обсяг і асортимент продукції її рівень якості та ціна, є основою виробничого процесу, функціонування підприємства швейної галузі. Від вдалого формування та виконання виробничого плану залежать економічні результати виробництва.

Причому, одні автори, комплексність зводять до поєднання всіх видів планів, інші включають такі ранги, як організацію і планування. Я вважаю, що у даному випадку комплексність розглядається неповно і дотримуємося думки авторів Афанасьєвої В.А., Шершньова З.Е. про те, що процес формування та виконання виробничого плану має включати 5 рангів:

· організацію;

· планування;

· облік;

· контроль та аналіз;

· регулювання.

На практиці виробничу програму формують з використанням:

· результатів аналізу виконання плану за звітний період;

· даних про виробничі потужності, рівня їх використання;

· даних про можливості матеріально-технічного забезпечення;

· даних договорів і держзамовлень;

· даних про зміни залишків готової продукції на складі підприємства.

Практика формування виробничого плану підприємств в умовах ринку дозволила нам виявити і аргументувати деякі особливості даного процесу. В основному вони зводяться до наступного:

- орієнтація планів на ринок;

- на конкретного споживача;

- на врахування змін кон'юнктури ринку;

- на своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань.

Таким чином первинну роль у формуванні виробничого плану мають відігравати маркетингові дослідження.

Процес формування виробничого плану є складною проблемою. Труднощі складають насамперед два аспекти: велике число критеріїв оцінки, неоднозначність результатів, які отримуємо, через вплив факторів невизначеності.

При появі багатьох критеріїв невизначеності у виборі найкращого рішення є наступні особливості:

· відсутні статистичні дані, що дають можливість обгрунтувати співвідношення між різними критеріями;

· на момент прийняття рішення немає інформації, яка б дозволила об’єктивно оцінити можливі наслідки вибору того чи іншого варіанту;

· нестачу об’єктивної інформації неможливо поповнити на момент прийняття рішення.

Відповідно формування виробничого плану не може бути визначено тільки на основі об’єктивних розрахунків. Повна оцінка цього процесу можлива лише на основі поєднання кількісних та якісних показників.

У теорії прийняття рішень, завдання, які пов’язанні з вибором найкращого варіанту формування виробничого плану з широкого числа альтернатив є слабоструктуризованими. Розгляд особливостей таких завдань показує, що рішення тут приймаються відносно майбутнього, крім того вони вимагають вкладень фінансових ресурсів і мають елементи ризику.