Сторінка
4

Водні ресурси України. Охорона середовища перебування умов розмноження і шляхи міграції тварин. Планування використання земельних і мінеральних ресурсів

Особливе місце в країні належить підземним водам. Вони найчистіші і тому переважно використовуються для задоволен­ня потреб населення. Глибина залягання підземних артезіансь­ких вод збільшується з півночі (від 100-150 м) на південь (до 500-600 м). Основна частина цих водних ресурсів зосереджена у західній та північній частинах України. Розвідано понад 800 родовищ прісних вод; в них зосереджено близько третини підземних водних ресурсів.

В середньому на 1 жителя України припадає 1,1 м3 питної во­ди на добу. У північних областях, краще водозабезпечених, на 1 жителя припадає - у 2-3 рази більше, ніж у південних. Найкраще забезпечені питною водою Волинська, Рівненська, Чернігівська, Сумська області а також північні території Київської і Полтавсь­кої областей. У промислово розвинених областях Донбасу і Придніпров'я значно погіршилася якість питних вод.

Підземні води розташовані по всій території країни нерів­номірно. За особливостями історико-геологічного розвитку та геологічною будовою гідрологічних районів в Україні (провін­ція Українського кристалічного масиву, Дніпровсько-Донецький артезіанський басейн, Волино-Подільський басейн, При­чорноморський басейн, провінція Донецької складчастої обла­сті, провінція складчастої області Карпат і гірського Криму) підземні води мають певні відмінності у хімічному складі, вели­чині запасів, глибині залягання тощо.

Посилюється забруднення підземних вод, з усіх запасів яких в Україні вже забруднено близько 7%. Найгостріша ситуація склалася в степовому Криму, де підземні води забруднені на 38% усісї його площі. В результаті забруднення вод уже виведе­но з експлуатації 7 водозаборів потужністю 210 тис. м3 на добу, а для 6 водозаборів потужністю 300 тис. м3 на добу існує не­безпека забруднення.

Охорона чистих підземних вод від забруднення та їх раціо­нальне використання - винятково важлива загальнонаціональ­на проблема України.

Слід зазначити, що обсяг водоспоживання в Україні за останні 20 років зріс приблизно вдвічі. Основним споживачем прісної води є промисловість. Далі йдуть сільське і комунальне господарство.

Важливою нагальною господарською проблемою є ефективне і економне використання та охорона прісних вод, організація їх раціонального розподілу по галузях економіки та регіонах.

Особливу роль відведено обгрунтованим міжбасейновим пе­реміщенням прісної води через систему діючих та споруджуваних каналів. У 60-80-х роках збудовано канали Сіверський Донець-Донбас (довжина і 31,6 км, витрати води 43 м3/сек.) для водозабезпечення Донбасу, першу чергу каналу Дніпро-Донбас (263 км і 120 м3/сек.), Північно-Кримський (400,3 км і 300 м3/сек.) для во­допостачання дніпровською водою Криму, Дніпро-Кривий Ріг (42,9 км і 41 м3/сек.), Дніпро - Інгулець (40 км і 37 м3/сек.), другу чергу каналу Дніпро-Донбас(171 км і 16 м3/сек.)та ін.

В Україні проводиться робота по зрошуванню посушливих зе­мель (на поливних землях виробляється понад 9% валової продукції рослинництва). Створено десятки великих зрошувальних систем: Північно-Кримська, Каховська, Краснознаменська, Інгулецька та ін.

Переміщення прісних вод здійснюється також через систему потужних і протяжних водоводів.

Вода в Україні є цінним і найбільш дефіцитним ресурсом. В маловодні роки дефіцит води в країні становить майже 4 млрд. м3. Він відчувається в басейнах усіх найбільших рік, особливо у південно-східній та південній ЇЇ частинах. Раціональне використання і належна охорона водних ресурсів - важли­ва народногосподарська проблема.

Багаторічне регулювання стоку рік на території України не проводиться, тому верхнім (допустимим) теоретичним рівнем запасів води, якою можна користуватися для господарських та питних потреб вважають стік маловодного року, який значно менший за середній і один раз на чотири,роки може становити 71,7 млрд. м3, а один раз на 20 років - 55,9 млрд. м3.

Водогосподарські проблеми України тісно пов'язані з викорис­танням та охороною водних ресурсів у сусідніх країнах, а в рамках природоохоронного співробітництва- з придунайськими держа­вами. Тому наявність транзитного притоку - 34,7 млрд. м3 з тери­торії Білорусі, Російської Федерації та придунайських держав Захі­дної Європи - зумовлює необхідність при розробці довготерміно­вих та перспективних планів і прогнозів використання та охорони водних ресурсів в Україні брати до уваги їх використання у зару­біжних країнах.

Взагалі, Україна досить бідна на водні ресурси: на її терито­рію припадає лише близько 2% від загального річкового стоку країн СНД. Об'єктивним показником природного забезпечення водними ресурсами є величина річкового стоку місцевого фор­мування на 1 км2 площі. Для областей, найбільш забезпечених водними ресурсами, цей показник становить 618-225 тис. м3 на рік (Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська), а для най­менш забезпечених водою він набагато менший - 23-5 тис. м3 на рік (Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська). Таким чином, найменша кількість водних ресурсів сконцентрована там, де у відповідності до закону географічної зональності ви­падає мало опадів. Тому і питома водозабезпеченість (об'єм мі­сцевих водних ресурсів в розрахунку на одну людину) колива­ється в межах 0,1-5,5 тис. м3 на рік. Найменш забезпечені во­дою області Південного економічного району 0,1-0,4 тис. м3 на рік. Загальна водозабезпеченість у розрахунку на душу насе­лення по країні нижча, ніж у європейській частині СНД.

Через обмеженість та нерівномірність розподілу водних ре­сурсів для забезпечення водою населення та галузей народного господарства широко застосовується регулювання річкового стоку. Найбільше регулюється стік Дніпра.

Україна має великомасштабне водогосподарство, гідроене­ргетичні та іригаційні споруди. Побудовано каскади водосхо­вищ і гідроелектростанцій на Дніпрі, Північно-Кримський, Сі-верський Донець - Донбас та інші канали.

Введення в дію першої черги найбільшого Північно-Кримського каналу дозволило зросити 180 тис. га засушли­вих земель, забезпечити водою населення і промисловість міст Керч, Феодосія та інших населених пунктів Криму. Друга черга цього каналу вирішить проблему забезпечення водою міст Сімферополя, Севастополя та району Великої Ялти, дасть можливість ввести в експлуатацію ще 80 тис. га засуш­ливих земель.

Однак збільшувати до нескінченості доступні до використання водні ресурси не можна. Залучення наявних і додаткових водних ресурсів досить дорого коштує і такі заходи можуть стати неефективними, якщо не подбати про економне витра­чання коштів і води.

За останні роки темпи росту водоспоживання в країні хара­ктеризуються даними:

Водні ресурси, основні показники водопостачання і водовідведення

(млн. м3)