Сторінка
3

Водні ресурси України. Охорона середовища перебування умов розмноження і шляхи міграції тварин. Планування використання земельних і мінеральних ресурсів

У гірських умовах Карпат і рівнинного Прикарпаття в Дніс­тер впадають такі притоки - лівобережні: Стривігор, Верещиця, Зубра, Кривуля, Свірж, Гнила Липа, Золота Липа, Коро­пець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава; правобережні: Бистри­ця, Тисмениця, Колодниця, Стрий, Бережииця, Свіча, Болохівка, Лімниця, Луква, Бистриця-Солотвинська, Бистриця-Надвір-няиська. Далі вниз по течії Дністра аж до кордону з Молдовою його значні ліві притоки в межах України відсутні. Це поясню­ється тим, що на південний схід від м. Івано-Франківськ прохо­дить вододіл Дністра з р. Прут (причому цей вододіл знахо­диться поблизу русла Дністра).

Ділянка середньої течії Дністра (від м. Заліщик до м. Могилів-Подільський) знаходиться у південно-західній частині По­дільської височини. Тут його русло звужується, стає порожис­тим, берегові схили стають високими (80-130 м), крутими, по­декуди утворюючи каньйони. Далі лівими притоками Дністра в районі його протікання через південно-східну частину Поділь­ської височини є Збруч, Жванчик, Смотрич, Мушка, Тернава, Студениця, Ушиця, Калюс, Жван, Караєць, Лядова, Немия, Дерло, Мурафа.

Нижче по течії в Дністер впадають Русава, Кам'янка, Молокиш, Рибниця, Ягорлик, Томашлик, КомарІвка. З лівих приток на цьому відтинку є Реут з притоками Ікель, Ішковець, Ботна.

Дністер утворює в своїй нижній течії великий (360 км2) в ос­новному прісноводний Дністровський лиман, закритий від Чор­ного моря піщаним «валом» - від кількох десятків до кількох сот метрів завширшки. У південно-захїдній частині лиман з'єд­нується з морем поглибленим Цареградським гирлом. Лиман багатий рибою і раками. Західне його узбережжя - район баз відпочинку і оздоровчо-лікувальних закладів. Тут розташова­ний Білгород-Дністровський морський порт. Значну площу (понад 48 км2) займають Дністровські плавні - місце гніздуван­ня птахів.

Досить великою водною артерією, що протікає на півден­ному заході України (на схід від Дністра і паралельно з ним) є Південний Буг, який бере свій початок у с. Купель на вододілі Случа і Збруча на висоті 320 м і несе свої води через Хмельни­цьку, Кіровоградську і Миколаївську області у південному на­прямі між Подільською височиною на південному заході та Придніпровською височиною на північному сході і фактично розділяє ці височини. Довжина ріки становить приблизно 800 км, площа її басейну становить 63,5 тис. км2. На своєму шляху Південний Буг прорізає вузькою і глибокою долиною південно-західну частину Українського кристалічного щита, місцями, особливо у центральній частині своєї течії, ріка стає порожистою, характеризується стрімкими, високими (понад 5 м) добре відшліфованими кристалічними берегами, В районі міст Первомайськ, Олександрівка та деяких інших населених пунктів береги Південного Бугу утворюють каньйони. Тут за­плава ріки звужується до 100-150 м, спад води збільшується до 2 м на 1км довжини. Нижче м. Первомайськ Південний Буг набуває рис низовинної ріки: його зволожена заплава розши­рюється, течія сповільнюється. Біля селища Новопетрівського ріка впадає в Бузький лиман.

На крайньому сході країни протікає притока Дону - Сіверський Донець. Він бере початок із Середньоруської височини. В ме­жах України його протяжність становить 950 км. Навесні ріка по­вноводна (припадає понад 70% річного стоку), восени і взимку - міліє. Головними притоками Сіверського Донця є Оскол (436 км), Айдар (256 км), Луганка (196 км) та ін. Ріка використовується для водопостачання (канал Сіверський Донець-Донбас), зрошення.

З південного схилу Донецького кряжу витікає р. Кальміус. Її верхів'я прорізає кристалічні породи і мас вузьке русло з крути­ми берегами. Ріка з'єднана з каналом Сіверський Донець-Дон­бас. Правою її притокою с річка Калка.

Відносно великими ріками є Міус, Молочна, Салгир, Захід­ний Буг, Сян та ін.

Важливу роль відіграють малі ріки, які потребують належ­ної і постійної охорони (кількість малих рік останніми роками помітно зменшується). Реалізація заходів щодо їх збереження та оздоровлення набуває першочергового значення.

Значні запаси водних ресурсів України зосереджені в озерах, яких налічується понад 3 тис, у т. ч. 30 озер площею 10 км2 і бі­льше. В них закумульовано близько 11 км3 води, з якої 2,5 км3 -прісна. В Україні створено також понад 1057 водосховищ та понад 27 тис. ставків.

Природні озера розташовані на Поліссі (Світязь, 24,2 км2; Пулемецьке, 16,3 км2; Урське, 13,5 км2, всього на Волині 220 ве­ликих і малих озер). Озера та лимани - в басейні Дунаю (Ялпуг, 149 км2; Кагул, 90 км2; Кугурлуй, 82 км2; Катлабух, 68 км2), на узбережжі Чорного моря (Сасик, або Кундук, 210 км2; Илігульський, 160 км2; Алібей, 72 км2; Хаджибейський, 70 км2; Шагани, 70 км2; Будацький, 30 км2), на Кримському півострові (Сасик, Сасик-Сиваш, 76,3 км2; Донузлав, 48,2 км2; Айгульське, 37,5 км2; Актальське, 26,8 км2; Узунларське, 21,2 км2; Кияцьке, 12,5 км2; Старе, Улзи, 12,2 км2), на узбережжі Азовського моря (Молоч­ний, 170 км2). Найбільшими в Україні є Дніпровський (860 км2) і Дністровський (360 км2) лимани.

Запаси прісної води у водоймах (як природних, так і штуч­них) значні. Найбільші штучні водойми створено на Дніпрі - це Київське (площа водного дзеркала 922 км2), Канівське (582 км2), Кременчуцьке (2252 км2), Дніпродзержинське (567 км2), Дніп­ровське (410 км2) та Каховське (2155 км2) водосховища. Функ­ціонують також великі Дністровське (142 км2), Печенізьке на Сіверському Донці (82,2 км2), Червонооскольське на Осколі (123 км2) та ін.

Створення великих штучних водойм (близько 160) призвело до вилучення з сільськогосподарського користування України великих земельних площ. У басейні Дніпра вилучено 700 тис. га високопродуктивних земель, переважно орних та сіножатей, що знаходилися в густозаселених районах (це майже площа Чернівецької області). Слід врахувати, що понад 200 тис. га ви­сокоякісних земель, розташованих біля штучних водойм, під­топлюються і також вибувають із сільськогосподарського ко­ристування. Отже, зменшення великих масивів родючих зе­мель - серйозна проблема, до розв'язання якої слід підходити з економічної сторони.

В Україні зосереджені значні болотні масиви, площа яких у результаті проведення широкомасштабних меліоративних ро­біт помітно скоротилась. Загальна площа боліт України стано­вить 1,2 млн. га, в тому числі торфових- майже 1 млн. га. Пе­реважна їх більшість розташована в Поліссі, особливо в Захід­ному Поліссі, де заболоченість становить 11%.

Майже половина всіх боліт України осушена, що виклика­ло порушення рівноваги природного середовища, а вивільне­ні території в переважній більшості використовуються мало­продуктивно.