Сторінка
7

Водні ресурси України. Охорона середовища перебування умов розмноження і шляхи міграції тварин. Планування використання земельних і мінеральних ресурсів

У результаті сильним залишається забруднення р. Сіверський Донець у межах Донецької та Луганської областей - голов­ним чином за рахунок скидання стоків підприємствами хімічної промисловості; р. Інгулець і Самара - скиданням високомінералізованих шахтних і кар'єрних вод підприємствами вугільної промисловості та чорної металургії; р. Полтва - від забруднен­ня стоками Львова. Погіршується екологічна ситуація в Крас-ноперекопську, Саках, Скадовській курортній зоні, Каркінітському лимані та Сиваші внаслідок скидання забруднених стоків підприємствами хімічної промисловості та відведення поливних ; вод з рисових полів.

Доброякісність води визначають за кількістю кишкових па­рничок в 1 л води. Чим їх більше, тим більша ймовірність наяв­ності у ній хвороботворних мікробів.

Згідно з сучасними вимогами у 1 л питної води допускається не більше трьох кишкових паличок, тобто колі-індекс повинен бути не більше, ніж 3.

Погіршення якісного стану водних ресурсів багато в чому зумовлене традиційними методами екстенсивного ведення вод­ного господарства: в минулі десятиліття на більшості народно­господарських об'єктів заходи з охорони водних ресурсів у ши­роких масштабах і комплексно не проводились, акцент робився на впровадження очисних систем, що не повністю вирішувало проблеми охорони водних ресурсів.

Чорне море освоювали греки-кодоністи і називали його Понт-Евксінський, що означало «Гостинне море». Об'єм води 0,5 млн. м3, довжина- 1148 км, ширина- 263-615км, площа 400тис. км2, найбільша глибина- 2245 м. Водний режим молодий - утворився близько 70 тис. років тому. Ріки щороку при­носять 350 км3 прісної води, із них Дунай дає 200 км3, Дніпро -50 км3. Його солоність - 18 г на 1 л води (18 проміле) у верхніх шарах і 20 проміле біля дна. В цілому в інших морях і океа­нах - 35 г солі на 1 л води (35 проміле). Чорне море мало б опріснитися від притоку прісної води, але через Босфор щоріч­но витікає 400 км3 а з Мармурового моря зустрічним потоком, що йде нижнім шаром, вливається близько 200 км3. Тому море має два шари: верхній - чистий, блакитний шар невеликої гли­бини, в якому проживають живі організми і нижній - мертвий шар двокілометрової глибини, через що море в давнину назва­ли Чорним морем. Лише в Чорному морі шари води рухаються, чого немає в інших морях. Переміщення шарів води відбува­ється на глибині 100-125 м, тому на більших глибинах відсутній кисень для дихання живих організмів. На певній глибині існують бактерії які утворюють сіркокислі солі глибинних вод виділяють сірководень, чому і виникає екологічна проблема життя в Чорному морі. З 1990 р. провадиться збір інформація про можливість виникнення непередбачених катаклізмів, пов'язаних з підняттям у верхній шар мертвої води, і загибелі окремих видів риб і дельфінів, як це вже було 20-30 років тому.

Академік М.Г. Виноградов у 1989 р. керував експедицією на науковому судні «Дмитро Менделєєв» з метою вивчення Чорного моря. Вміст сірководню в морі коливається від кількох десятих міліграма до кількох міліграмів на 1 літр. Шар води (плівка)- пікноклін не дає перемішуватися верхньому шару з нижнім. У 1991 р. вченими гідрофізичного інституту проведено дослідження Чорного моря, які виявили, що сірководень хоч і піднімається, але він не може виходити вище пікнокліна.

Відомий такий факт: у 80-х роках колір води мертвого моря в Ізраїлі з блакитного перетворився на чорний. На поверхню піднялися глибинні води із сірководнем, і все живе загинуло. Це сталося тому, що вода з ріки Іордан була повністю використа­на на зрошення.

Підняття чорного шару води знищує все живе, гине планк­тон, зменшується кількість різних порід риб, гинуть дельфіни. У 50 рр. у Чорному морі було 2,5 млн. дельфінів, у 1990 р. - 100 тис, а скільки тепер? Хворіють дельфіни від промислових стоків, особливо від забруднених хімічними елементами, міндобривами, гербіцидами, отрутохімікатами. Через забруднення води закриваються пляжі курортних міст, розмножуються ки­шкові хвороби. З'явився новий водяний звір - гребневик, заве­зений з Північної Америки (120 видів), він поїдає не лише планк­тон, а й ікру риб і розмножується по всьому Чорному морю. У 1989р. налічувалось 800 млн.т гребневика—по 1,5 кг на 1 м2. У

1990р. кількість планктону-корму зменшилася в 2-3 рази. Забруд­ нення води призвело до зменшення кількості риби. Виникла про­ блема порятунку Чорного моря.

Азовське море має довжину 380 км, у 3 рази меншу, ніж Чор­ного моря, площу - 39 тис. км2, об'єм води 0,29 тис. км3, глибину 7-8 м, найглибше місце - 17 м. Щорічно море одержує 14 км3 опадів і випаровує 34 км3. Вода засолюється, тому що води Дону і Кубані використовуються на зрошення. Зменшується кількість прісноводних риб, а збільшується кількість риб Чорного моря.

У 1910-1911 рр. виловлювали 2,6 млн. ц. риби, серед якої бу­ли осетрові, білуга, севрюга, короп, лящ, судак, кілька - до 70 видів риб. У 1990 р. у воді було 2-4г на м3 фітопланктону, зоопланктону 600-700 г на м3 бентоса - 370 г. Міста Маріу­поль, Таганрог забруднюють море. У морі з'явилася медуза-хижак, яка поїдає корм, мальок, а вмираючи - виділяє отруту. У 1960 р. було відкрито нового хижака у вигляді рослини за­ввишки 35 см, що поїдає у сім разів більше, ніж важить сам - гідронт. Він живиться всіма видами водоростей і маленькими тваринами, шкодить кораблям, попадаючи в труби, там роз­множується, закриваючи отвір.

Вилов риби у Азовському морі обмежено до 100 тонн судака та червоної риби.