Сторінка
1
У житті будь-якої людини і товариства земля відіграє важливу екологічну, економічну і політичну роль. Земля - це територія держави. Як об'єкт господарської діяльності людини вона існує без усякого сприяння з його сторони - як загальний предмет людської праці, як основний засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві. Земля використовується також як фундамент, як просторовий операційний базис для розвитку всіх галузей народного господарства.
Що являє собою "земля" як юридична категорія? За законодавством поняття "земля" означає поверхню Земної кулі, що знаходиться в межах державних меж України. У цьому змісті земля вимірюється квадратними метрами, кілометрами, гектарами. Очевидно, що при характеристиці юридичної категорії "земля" як об'єкта правової охорони від шкідливих впливів до змісту повинні включатися інші елементи, що стосуються, насамперед, якісного стану землі.
Щодо охорони земель від забруднення й інших чинників деградації говориться про охорону грунтів. "Грунт" являє собою родючий поверхневий прошарок землі, що утворився в результаті тривалої взаємодії органічних і неорганічних природних чинників. Його товщина коливається від декількох і сантиметрів до 2 метрів. У зв'язку з цим варто особливо підкреслити, що ціллю правової охорони землі є не зберігання її загальної площі (вона в основному залишається незмінною), а зберігання, відновлення, поліпшення якісного стану земель.
Юридично значимою характеристикою землі є те, що на відміну від "грунту" земля не може бути відділена від поверхні земної кулі. Не випадково ще з часів римського права земля вважається нерухомістю. При характеристиці поняття "земля", приміром, як об'єкта права власності, основна увага приділяється просторовим межам землі або земельної ділянки. Розходження в якісних характеристиках грунтів - фізичних, хімічних, фізико-географічних, господарсько- економічних, історичних і навіть естетичних, а також особливості грунтів як нерухомості є основою для установлення видів і категорій земель, передбачених чинним законодавством. Земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення розумів для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку усіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.
Гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря регулюються спеціальним законодавством України і Республіки Крим. Відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: 2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); 4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення з однієї категорії в іншу провадиться в зв'язку зі зміною цільового призначення земель у випадках, передбачених у законодавстві, уповноваженими органами відповідно до їх компетенції при вилученні і наданні земель у користування або оренду.
Поділ земель на категорії має суттєве екологічне значення. Екологічно значимі й особливо цінні землі виділені в окремі категорії. У земельному законодавстві визначається їхній правовий режим. При рішенні питань про надання земель у користування або оренду відповідно враховується, до якої категорії вони відносяться, якими якісними й іншими особливостями володіють. Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.
У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах території республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади; землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони; землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств; землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно- насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
Поряд із Конституцією України, Законом "Про охорону навколишнього природного середовища", іншими законами, що містять деякі загальні норми щодо землекористування й охорони земель як частини природи, відношення по використанню земель і їхньої охороні регулюються в рамках земельного законодавства. Регулюючи порядок надання земель у користування або оренду, закони України встановлюють права й обов'язки природокористувачів і орендарів по забезпеченню раціонального використання земельних ресурсів і їхньої охорони.
Завантажити реферат