Сторінка
3

Карпатський біосферний заповідник

У лісовому поясі переважають світло- і темно-бурі грунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі грунти.

Грунтово-кліматичні умови південного макросхилу масиву оптимальні для бука, формація якого має клімаксовий характер. Букові ліси піднімаються тут до висоти 1380 м, що є найвищою межою бучин в Українських Карпатах. Панівними асоціаціями є різні типи бучин. На скельних формах рельєфу поширені також буково-яворові та буково-ясенево-яворові ліси (Fageto-Aceretum pseudoplatanae, Fageto-Fraxineto-Aceretum). В їх трав’яному покриві зустрічаються листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium), лунарія оживаюча (Lunaria reduviva), чемерник червонуватий (Helleborus purpurascens), аспленій зелений (Asplenium viride). На північних макросхилах представлені сприятливі умови для формування мішаних деревостанів. Завдяки холоднішому клімату тут зростає ялиця, а біля верхньої межі лісу - смерека. Вище лісового поясу поширено криволісся з душекії зеленої (Dushekia viridis) та ялівцю сибірського (Juniperus sibirica).

Особливо цікавим у флористичному відношенні є високогір’я Свидовця в районі вершин Малої Близниці (1778 м) та Великої Близниці (1883 м). Тут ростуть такі рідкісні аркто-альпійські види, як бартсія альпійська (Bartsia alpina), дріада восьмипелюсткова (Dryas octopetala), діфазіаструм альпійський (Diphasiastrum alpinum), ситник каштановий (Juncus castaneum), ллойдія пізня (Lloydia serotina), айстра альпійська (Aster alpinus), родіола рожева (Rhodiola rosea), верба списовидна (Salix hastata). В Українських Карпатах лише тут зростають крупка аїзовидна (Drabba aizoides), очанка зальцбурська (Euphrasia salisbur-gensis), ломикамінь переломниковий (Saxifraga androsacea) та ін. Дуже рідкісними є також білотка альпійська (Leonthopodium alpinum), орлики чорніючі (Aquilegia nigricans), сверція альпійська (Swertia alpina) тощо.

Фауна масиву у цілому складає типовий для Карпат гірський комплекс, хоча для неї характерна менша представленість ряду видів, тісно пов’язаних з хвойними породами.

Мараморський заповідний масив

Мараморський заповідний масив розмiщений на пiвнiчному мегасхилi Рахiвських гiр - одному з вiдрогiв Марамороського кристалiчного масиву. Заповiдна територiя, площею 8990 га, лежить в межах висот 750 - 1940 м.н.р.м. Основним гiрським вузлом є гора Пiп Iван Марамороський (1940 м). Масив складений твердими кристалiчними породами - гнейсами, слюдяними i кварцовими сланцями, мармуровидними вапняками юрського перiоду, що обумовлюе специфiчнi риси рельефу, грунтового покриву, флори i рослинностi. Рельєфу Мараморош властивi глибокi мiжгiрнi долини, численнi скелястi гребенi та вершини. Представленi слiди кайнозойського зледенiння - льодовиковi цирки. В межах масиву знаходяться басейни потокiв Бiлий i Квасний, якi є, вiдповiдно, притоками Тиси i Бiлої Тиси.

Басейн Квасного вiдрiзняється прохолодним i холодним гумiдним клiматом, характеристика якого, за даними метеостанцiї Луги, приведена вище. Басейну потоку Бiлого властивий бiльш теплий клiмат. За даними метеостанцiї Дiлове (390 м.н.р.м.), середня температура сiчня рiвна мiнус 4 градуси, липня - 18,5, середньорiчна - 7,9 градусiв. Середньорiчна сума опадiв - 1087 мм. У високогiр’i клiмат холодний, гумiдний.

Марамороський заповiдний масив характеризується своєрiдним рослинним покривом, що обумовлено його геологiчною будовою. На нижчих гiпсометричних рiвнях широко поширенi мiшанi листяно-хвойнi та листянi лiси, сформованi з Fagus sylvatica, Abies alba, Picea excelsa i Acer pseudoplatanus, рiдше - з Carpinus betulus. Буковi пралiси поширенi на пiвденних схилах та на багатих кальцiем грунтах. Найбiльшi площi займають мiшанi фiтоценози. В холодному клiматi на верхнiй межi лiсу, яка проходить тут на висотi 1600-1700 м, поширенi чистi клiмаксовi смеречники. Вище них розташованi субальпiйськi та альпiйськi луки з фрагментами заростей криволiсся, здебiльшого з Pinus mugo. Значного поширення тут набули угруповання з Rhododendron kotschyi та чагарничкiв - Vaccinium myrtillus, V. vitis-idaea та V. uliginosum. В субальпiйському та альпiйському поясах зростає ряд рiдкiсних рослин, як Anemonastrum narcissiflorum, Anthemis carpatica, Gentiana acaulis, G.lutea, G.punctata, Narcissus angustifolius, Poa deylii, Pulsatilla alba, Sempervivum montanum, а в лiсовому поясi - також Campanula carpatica, Scopolia carniolica та iн.

Фауна масиву багато в чому схожа з Чорногорою, але має свої особливостi. Завдяки бiльш скелястому ландшафту високогiр’я краще представленi мешканцi кам’янистих розсипiв – снiгова полiвка та альпiйська тинiвка. Тiльки тут вiдмiчений в заповiднику сокiл-сапсан (Falco peregrinus), який надає перевагу скелястим дiлянкам. З безхребетних слiд вiдмiтити ендемiчнi види комах, приуроченi до скельних виходiв: Carabus fabricii, Nebria transsylvanica та Trechus carpaticus.

Кузійський заповідний масив

Кузійський заповідний масив розмiщений в пiвденних вiдрогах Свидовецького хребта на висотах від 350 до 1409 м.н.р.м. Займає площу 4925 га, яка повнiстю знаходиться в межах лісового поясу. Найвища вершина - г. Лисина (1409 м). В південній частині масиву пролягає смуга юрських мармуровидних вапнякiв, якi утворюють численнi скельнi виходи. Цей район вирізняється як клiматичними умовами, так i характером рослинностi. Тут закінчується суцільне поширення дубово-букових лісів. Пiд впливом теплих повiтряних мас з Марамороської долини у цьому районі створилися специфiчнi умови, що сприяють поширенню теплолюбивих видiв на значнi висоти. Так, Quercus robur та Q. petrea доходять тут до висоти 1090 м, що є їх найвищим мiсцезростанням в Українi. Особливої уваги заслуговують осередки зростання Taxus baccata, що збереглися на вапнякових скелях пiд пологом яворово-букових лiсiв. Основну площу в масиві займають букові ліси, які представлені як чистими, так і мішаними фітоценозами. Подекуди, на вищих гіпсометричних рівнях, поширені зональні смеречники.