Сторінка
6

Процес інвестування капіталу та його стадії

На практиці з розгляду вилучаються проекти, отримати інформацію за якими надзвичайно важко або дорого. Наприклад, майже неможливо оцінити правильність інвестиційних рішень для взаємовиключних проектів або за умови, коли переважають обмеження по капіталу й немає інформації стосовно неприйнятих проектів. Для кожного проекту, де потрібен постаудит, має розроблятися спеціальна програма аудиту. (Бажано, щоб це відбувалося в процесі прийняття рішення на стадії оцінки). Програма має входити до складу пропозицій, які подаються на ухвалу. Щоб уникнути перевитрат коштів і часу за проведення аудиту, треба, щоб програма концентрувалася на тих припущеннях і результатах, які є важливими за оцінки чистої теперішньої вартості. Аналіз чутливості дає змогу визначити ті припущення і зміни, які мають найбільший вплив на проект. Він має деталізувати, яким чином їх треба переглянути. Величина очікуваної теперішньої вартості може залежати від певних основних подій, які мають відбутися. Чи будуть конкуренти реагувати на новий продукт зниженням цін або впровадженням у виробництво кращих продуктів? Чи буде внесено до законодавства такі зміни, які завдадуть шкоди проекту? Наприклад, нові вимоги до охорони праці або довкілля мають бути запроваджені в країні, до якої планується експортувати товари. Чи буде заплановане скорочення робітників, що міститься серед пропозицій, прийняте робітниками або профспілками? Такі критичні події можуть мати значний вплив на прибутковість проекту, і, якщо це так, аудит повинен сконцентруватися на них. Це також впливає на розподіл аудиторської перевірки в часі. Якщо, наприклад, головною критичною подією є низка розміщених клієнтом повторюваних замовлень, що слідують за запуском у виробництво нової продукції, і про це може бути відомо вже на шостому місяці інвестиційного процесу, тоді варто вдатися до аудиту на ранніх стадіях.

Правильна розробка програми аудиту, з огляду на критичні припущення й події та вибір часу, допоможе аудитору пояснити відхилення від запланованих значень (оцінок) грошових потоків. Ці зміни потім потрібно проаналізувати за контрольованими й неконтрольованими подіями, а також передбачуваними й непередбачуваними припущеннями. Такий аналіз дає змогу зробити висновок щодо того, чи дійсно помилки в передбаченнях значною мірою викликані упередженими оцінками й невідповідним рівнем проектного контролю.

Час проведення постаудиту є важливим чинником. Бажано встановлювати дати перегляду, які передують критичним точкам прийняття рішень. Проте в більшості випадків постаудит проводиться через певний проміжок часу (наприклад, один рік після закінчення реалізації проекту). Політика перегляду проектів (коли, скажімо, здійснено 10 % витрат капіталу) вважається вдалою, якщо метою аудиту є, насамперед, створення бази для внесення поправок.

Перелік процедур, що входять до комплексу постаудиту, змінюється залежно від цілей проекту. Але більшість перевірок мають охоплювати такі питання:

1. Витоки (історія) проекту. Досить легко забути про справж­ню ціль проекту й оцінювати його за хибними критеріями. Якщо, наприклад, головним мотивом витрат капіталу є підвищення іміджу компанії, нерозважливо оцінювати проект тільки з економічних позицій.

2. Порівняння фактичних показників реалізації проекту з плановими показниками. Акцент має бути зроблено на тих факторах, значення яких суттєво відрізняються від попередньо запланованих, особливо тих, які можуть призвести до уповільнення в завершенні проекту, змін в інвестиційному проекті або вплинути на прибуткогенеруючий потенціал проекту.

3. Порівняння економічних показників. Використовуючи напрацьовану раніше інформацію, економічний показник (такий, як чиста теперішня вартість) може бути розрахований ще раз для порівняння з початковим показником по проекту. Відхилення, що перевищують прийнятний рекомендований рівень помилки під час передбачення, потребують додаткового аналізу й коментарів. Там, де виникає несприятливе відхилення, має бути підготовлена інформація, необхідна для повної переоцінки проекту перед відмовою від його подальшої реалізації.

4. Аудиторські рекомендації та висновки. Аудиторські перевірки дуже дорогі й можуть бути виправдані лише, якщо проводяться для поліпшення інвестиційного процесу загалом чи реалізації конкретного інвестиційного проекту зокрема, або якщо запропонований план дій спрямований на підвищення прибутковості проекту. Зокрема у висновках звертається увага на уроки, отримані з інвестиційного проекту, на основі яких можна розробити рекомендації щодо поліпшення оцінки інвестицій на майбутнє. До звіту також долучаються неекономічні аспекти, такі як вплив інвестицій на моральний стан працівників, імідж компанії та екологічні аспекти. Такі соціальні витрати та вигоди мають довгострокову дію на прибутки компанії.

5. Зворотний зв’язок. Важливо, щоб відповідні розділи аудиторського звіту були доведені до відповідних виконавців і, отже, у результаті аудиту можна покращити методику й практику реалізації інвестиційного проекту. Вартість аудиторської перевірки може порівнюватися з вартістю загальної суми вигод, отриманих від неї на рівні всього підприємства.

Висновок

Розподіл ресурсів є головною рушійною силою, за допомогою якої може бути впроваджена бізнесова стратегія. Очевидно, що інвестиційні рішення є не просто результатом використання оцінних критеріїв. Прийняття інвестиційних рішень є, головним чином, одним із видів пошуку — ідей, інформації, альтернатив, критеріїв прийняття рішень. Процвітання фірми найбільше залежить від її здатності створювати прибуткові інвестиційні можливості, ніж оцінювати їх.

Від того моменту, коли фірма починає займатися певним проектом, вона має регулярно й систематично скеровувати й контролювати його протягом усіх стадій реалізації. Постаудит (якщо його проведено на належному рівні) виконує важливу роль у поліпшенні якості інвестиційного аналізу як майбутніх проектів, так і тих, які вже існують, і дає інструменти для коригування останніх.

[1] Pike, R. H. (1983) «A review of recent trends in formal capital budgeting process», Accounting and Business Research, Summer, pp. 201—208.

[2] Hall, W. K. (1979) «Changing perspectives of the capital investment process», Long Range Planning, February, pp. 37—40.

[3] Aharoni, Y. (1966) The foreign Investment Decision Process, Harvard Graduate School of Business.

[4] Bower, J. L.(1970) Managing the Resource Allocation Process: A Study of Corporate Planning and Investment, Harvard University.

[5] Brown, K. C. (1974) «A note on the apparent bias of net revenue estimates for capital investment projects», Journal of Finance, September.