Сторінка
3

Суть валюти та валютні відносини. Конвертованість валюти. Валютний ринок. Валютний курс. Особливості функціонування валютної системи України

Важливою складовою валютного регулювання є валютний контроль, мета якого полягає в забезпеченні дотримання ва­лютного законодавства при здійсненні валютних операцій.

Валютному контролю підлягають усі валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Органи, що здійснюють ва­лютний контроль (НБУ, уповноважені банки, Державна подат­кова адміністрація, Державний митний комітет України, Міністерство зв'язку України), мають право вимагати і одер­жувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських розра­хунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень.

Державна податкова адміністрація здійснює фінансовий кон­троль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території держави. ДПА затверджує кри­терії перевірки дотримання банками законодавства з питань, які належать до компетенції Головного управління валютного контролю. Серед цих критеріїв законність і вчасність розра­хунків резидентів і нерезидентів через рахунки “ЛОРО”; дотри­мання резидентами термінів розрахунків за експортно-імпорт­ними операціями; обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті; підстави перерахування валюти за кордон; виконання „ термінів розрахунків банків за зовнішньоекономічними угода­ми; 100-відсотковий продаж валюти, яка повертається при не­виконанні зовнішньоекономічного контракту тощо.

Державний митний комітет здійснює контроль за додер­жанням правил переміщення валютних цінностей через мит­ний кордон України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами че­рез ці банки.

Міністерство зв’язку України здійснює контроль за додер­жанням правил поштових переказів та пересилання валют­них цінностей через митний кордон України.

В Україні поки що діє порядок обов'язкового продажу над­ходжень від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній ва­люті. Обов'язковий продаж іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками, в яких суб'єкти зовнішньоекономіч­ної діяльності мають валютні рахунки.

Валютні кошти, зараховані на розподільчі рахунки в бан­ках, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у розмірі 50 відсотків. Решта 50 відсотків зараховується на розрахунковий рахунок даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності і використовується ким відпо­відно до правил валютного регулювання.

Такий порядок почав застосовуватися в Україні з вересня 1992 р.

Система обов'язкового продажу іноземної валюти не є еко­номічно вигідною. Вона використовується, як правило, в умо­вах нестабільної економіки. При досягненні фінансової стабілі­зації і зміцненні валютного курсу національної грошової оди­ниці має застосовуватися інший, – єдиний режим валютного обігу. Господарський суб’єкт повинен мати право вільного ви­бору валюти, в якій би він зберігав свої грошові кошти. НБУ стає невигідним в умовах стабільної гривні витрачати її на скуповування валюти іноземних держав і таким чином підтри­мувати стабільність їхніх курсів. В умовах цивілізованих рин­кових відносин резидент повинен мати право на повне викори­стання всієї валютної виручки, що надходить до нього.

Список використаної літератури:

1. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник. – К : Алерта. 2004.

2. М.М. Александрова, С.О. Маслова. Гроші. Фінанси. Кредит. Навчально-методичний посібник. – К.: Товариство “Знання”, К00, 1998.

3. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навч. Посібник /за ред. Л.Луці ва – 2-ге видання. Перероб. – Тернопіль: Карт-Бланш. 2000 р.