Сторінка
3

Карантині шкідливі організми Лісостепу

Американський білий метелик -Hyphantria cunea Drury.

Систематика: Lepidoptera, Arctiidae.

Рослини-господарі — шкідник лісових і плодових дерев. Харчовий раціон метелика налічує до 250 видів кормових рослин: шовковиця, клен американський, яблуня, айва, груша, бузина, вишня, слива, виноград, хміль тощо.

Поширення. В 1966 р. шкідник з’явився в Одеській області. Станом на 01.01.2003 р. територія зараження в Лісостепу складає 7473,4 га. Найбільші площі зараження знаходяться у Кіровоградській (2201,9 га), Полтавській (1808,0 га), Чернівецькій (1365,0 га), а також у Вінницькій, Одеській, Харківській, Черкаській, областях.

Біологія. Гусінь американського білого метелика викликає дефоліацію насаджень, приводить до ослаблення та загибелі окремих рослин. При цьому знижується захисна, декоративна та естетична функція лісових насаджень та декоративних культур, погіршуються умови існування фауни і скорочуються рекреаційні площі. У плодових дерев при об’їданні листкових пластинок урожайність знижується до 20%, а при 75% ураження врожай практично відсутній. Гусінь метелика є харчовим конкурентом тутового шовкопряда. Її волоски можуть викликати у людини алергічні реакції.

За рік метелик розвивається у двох поколіннях, іноді спостерігається поява колоній гусені 1–3 віків третього покоління, однак вони гинуть з початком осінніх холодів. Метелики відроджуються із перезимованих лялечок у кінці квітня — на початку травня, а літнього покоління — в кінці липня — на початку серпня. Масовий літ метеликів триває 11–14 днів, іноді — 20–30 днів при середніх температурах вище плюс 18?С. Максимальна активність шкідника спостерігається при температурах плюс 20–28?С. Тривалість життя самок навесні 2–11 днів, влітку до 6 днів, самців 1–4 дні. Метелики не живляться. В пошуках статевого партнера та місця відкладання яєць самка перелітає на відстань до 250 м. Відкладає яйця з нижнього боку листка, прикріплюючи їх секретом. За оптимальних умов (вологості повітря 70–80 % та температури повітря плюс 22–25?С) кожна самка здатна відкласти протягом 1-2 днів від 200 до 2000 яєць, в середньому 300–600 штук.

Гусінь в розвитку проходить сім віків. Гніздо гусені 1–2–го віків охоплює декілька листочків, обплетених павутинням, у гусені 5–го віку — може досягати в діаметрі 1–1,5 м. Личинки 6–7-го віків залишають гніздо і розповзаються по всьому дереву, відшукуючи місця для сховища і залялькування (до 10 м і більше). У цей час вони можуть також заповзати в тару, пакувальний матеріал, сільськогосподарську продукцію, розвозитися транспортом. Личинка сплітає крихкий павутинний кокон і перетворюється на лялечку. Зимує вона у сірому коконі із волосинок гусені в тріщинах під корою дерев, сухих листках, рослинному смітті, тріщинах будинків, тинів, у ґрунті. Основна частина лялечок знаходиться на глибині 3-5 см, а окремі особини виявляють на глибині 15 см. Гусінь літнього покоління заляльковується на листках в кроні дерев. 10-15% лялечок впадає в діапаузу і вихід метеликів із них відбувається лише через рік, а значна частина гине в осінньо-зимовий період в результаті впливу зовнішніх умов, паразитів, хвороб і хижаків.

Морфологічні особливості. Розмах крил метелика 25-36 мм (іноді 40-50 мм), довжина тіла 9–15 мм. Крила білосніжні блискучі, у деяких особин на передніх крилах темно-коричневі цяточки. Голова, груди, ноги і черевце вкриті білими волосинками. Вусики чорні з білим запиленням: у самців перисті дворядно-гребінчасті, у самок — дворядно-пильчасті нитчасті. Яйце: розмір 0,5 — 0,6 мм; кулясте, гладеньке з плоскою основою; щойно відкладене світле, згодом сіріє. Гусінь: 1-го віку 1,5–2,0 мм, світло-жовта з чорною головою, грудним щитком і ногами; 7-го — 5–6 мм, оксамитово-коричнева зі спини з чорними бородавками та довгими чорними волосками, з боків — із жовтими бородавками та білими волосками. На спині чорні плями зливаються у чорні смуги. Лялечка видовжено-яйцевидної форми, завдовжки 10–15 мм, коричнева.

Ознаки пошкодження. Гусінь обгортає павутинням спочатку 1-3, а потім більшу кількість листків. З розвитком Гусінь гніздо збільшується від верхівки до основи гілки, часто досягаючи 1–1,5 м. Гусінь 1–2–го віків зішкрябує епідерміс з нижнього боку листка; 3–го віку — проробляє в листку невеликі отвори; 4–5-го — грубо об’їдають пластинки листка з країв, а 6–7-го віків може з’їдати листки з жилками. Відбувається швидка дефоліація лісових та плодових дерев.

Методи виявлення та визначення. Імаго шкідника виявляють візуально: оглядають окремі гілки і періодично струшують їх. Метелики злітають і сідають через 5-6 м. Вночі при температурі повітря вищій плюс 15°С, їх відловлюють на світло або на УФ-пастку (ультрафіолет). Гусінь знаходять за характерними для АБМ павутинними гніздами. Лялечок виявляють при ґрунтових розкопках, в ловильних поясах та різних схованках.

Шкідник розповсюджується шляхом природних перельотів в середньому до 30-40 км на рік або переноситься повітряними потоками. Освоєнню нових територій АБМ сприяє міжнародна торгівля: перевезення сільськогосподарської продукції та промислових вантажів транспортними засобами; у пакувальному матеріалі, із дровами. Гусінь здатна голодувати протягом двох тижнів, що сприяє її виживанню.

Заходи боротьби. Застосовують організаційні, агротехнічні та хімічні методи. Організаційні: зміна шляху руху транспорту, контроль за перевезенням вантажів. Агротехнічні: збір та знищення гусені та кладок яєць. Гілки з гніздами гусені обрізають і спалюють. На вражених деревах видаляють мертву кору, стовбури обмазують вапном. На присадибних ділянках застосовують ловильні пояси із картону чи гофрованого паперу, який перед заляльковуванням гусені знімають і спалюють. Винищувальні: 2–3-кратна обробка гусені 1–3-го віків інсектицидами з інтервалом 7-10 днів препаратами: карате, 5% к.е. (0,2–0,4 л/га); дімілін, 25% с.п. (0,1-0,2 кг/га); маврик, 24% в.е. (0,1 л/га); фосбецид, 50% к.е. (0,5–1,5 л/га) тощо. Витрати робочого розчину — 2-10 л на 1 дерево в залежності від розміру крони. Біологічна боротьба: використовують підвиди Bacillus thuringiensis та препарати на основі грибів Beauveria bassiana та B. globulifera, яйцевого паразита трихограма (Trihogramma dendrolimi) і нематоди.

УНДСКР (м. Чернівці) та ЦНДКЛ (м. Київ) розроблено методику масового розведення ентомопаразитоїда американського білого метелика хойойі (Chouioia cunea Jang) (Hymenoptera, Chalcidodea). Паразитоїда вперше було виявлено в лялечках американського білого метелика в Китаї в 1985 р. і описано Янгом (Jang) в 1989 р. в місцях виявлення (Пекін, провінція Шансі). Ефективність зараження лялечок шкідника складає 83,2%. Згодом ентомофага з’явився в природних вогнищах АБМ Республіки Молдова. Вважається перспективним біоагентом для пригнічення чисельності метелика.