Сторінка
3

Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства

1.10. Наявність основних засобів сільського господарства в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у Лісостепу * · Курс долара у Статистичному щорічнику України за 2001 рік. - К.: Техніка – с.80.

Найбільший склад фондозабезпеченості 1 га сільськогосподарських угідь спостерігається в Тернопільській та Харківській областях. Взагалі фондозабезпеченість одиниці земельної площі в умовах науково-технічного прогресу значною мірою характеризує рівень інтенсивності виробництва, досконалість засобів праці, впровадження прогресивних технологій. Фактична динаміка фондооснащеності одиниці земельної площі у сільськогосподарських підприємствах Лісостепу характеризує деіндустріалізацію виробництва, зниження рівня механізації виробничих процесів, екстенсивне ведення господарства.

Фондоозброєність одного середньорічного працівника за останні п’ять років також істотно знизилася (табл.1.11.). Якщо в 1996 році на середньорічного працівника припадало 37 тис. грн., а у 2001-му – 30,3 тис. грн. вартості основних засобів, то зовсім інша картина постає при зіставленні цих показників в умовних грошових одиницях: у 1996 році - 19,6 тис. умовних одиниць, а в 2001-му – 5,7 тис. умовних одиниць на середньорічного працівника. Таким чином, фондоозброєність праці у сільськогосподарських підприємствах Лісостепу знизилася за п’ять років у 3, 4 рази.

1.11. Наявність основних засобів з розрахунку на одного працівника в сільськогосподарських підприємствах Лісостепу * * Курс долара у Статистичному щорічнику України за 2001 рік. - К.: Техніка – с.80.

Отже, фондозабезпеченість одиниці земельних угідь за аналізований період знижувалася прискореними темпами порівняно з фондоозброєністю праці. Певна відмінність цих показників пов’язана з трансформацією земельних угідь, та суттєвими демографічними змінами у складі сільськогосподарських товаровиробників, особливо категорій працездатних і непрацездатних верств населення.

Зниження рівня фондозабезпеченості галузі зумовило відповідне зниження технічної та енергетичної оснащеності: забезпеченість сільськогосподарських підприємств тракторами ( на 1000 га ріллі ) за період з 1996-го по 2001рік зменшилася на 8,8%, а енергетичними потужностями – на 20%.

В основних фондах сільськогосподарських підприємств скоротилася частка основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення від 84,9% у 1996 році до 80,1% у 2001-му. Істотне зменшення вартості основних засобів сільськогосподарських підприємств у більшості регіонів Лісостепу обумовлено передусім призупиненням інвестиційного процесу в галузі, предметнішою інвентаризацією майна у зв’язку з реформуванням майнових відносин на селі, формуванням нових господарських структур.

Показники, що характеризують стан основних засобів сільськогосподарських підприємств, свідчать про звужений тип їх відтворення.

Водночас нарощування основних виробничих засобів у вартісному виразі на 1 га сільськогосподарських угідь та на одного середньорічного працівника забезпечує зростання продуктивності праці, дохідності господарств, зниження собівартості одиниці продукції. Введення в господарський обіг додаткових матеріально-технічних ресурсів дає змогу підвищувати економічну ефективність сільськогосподарського виробництва. Виробничий потенціал повинен зростати відповідно до специфіки розвитку кожного сільськогосподарського підприємства, насамперед його спеціалізації, досягнутого рівня фондооснащеності одиниці земельної площі та фондоозброєності праці.

Прискорення темпів науково-технічного прогресу зумовлює необхідність розширення й удосконалення матеріально-технічної бази, підвищення рівня механізації та електрифікації, введення в дію нових і реконструкцію діючих виробничих потужностей під механізовані потокові технології, встановлення оптимальних розмірів технічної оснащеності сільськогосподарських підприємств.

Аналіз стану матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств у частині основних засобів свідчить про високий рівень руйнації виробничих приміщень і споруд, машин та обладнання, транспортних засобів, скорочення кількості поголів’я основного стада і багаторічних насаджень.

Актуальною проблемою сільського господарства є забезпечення механізованого виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Для цього необхідно довести кількісний та якісний склад машинно-тракторного парку до науково-обґрунтованої технологічної потреби, за якої всі операції виконуватимуть в найкращі агротехнічні строки з високою якістю й мінімальними витратами коштів і матеріально-технічних ресурсів. Проте наявний машинно-тракторний парк не відповідає сучасним вимогам аграрного виробництва.

Основними машинами сільське господарство забезпечене лише на 45 – 60%. Крім того, відсутність коштів на закупівлю запасних частин не дає можливості виконувати потрібний обсяг ремонту наявної техніки, тому готовність останньої до відповідних сезонів польових робіт знизилася за аналізований період від 93 до 75%, зокрема зернозбиральних комбайнів – від 82 до 50%. Через технічні несправності не використовується четверта частина тракторів і комбайнів. Понад 80% техніки, що залишилася в господарствах, відпрацювала понад нормативний строк експлуатації.