Сторінка
1

Ефективність виробництва продукції рослинництва та перспектива розвитку галузі

Україна була одним із найсприятливіших і найбільш розвинутих аграрних регіонів колишнього Радянського Союзу. На її частину припадало понад 7% сільськогосподарських угідь, а виробляла вона близько 24% зерна, 54 цукрового буряка, майже 34 льону і до 50% насіння соняшнику. Питома вага тваринницької продукції в загальному виробництві колишнього СРСР становила 22 24%. З розрахунку на душу населення тут вироблялося в окремі роки майже по тонні зерна, 300 320 кг картоплі, 450 470 кг молокопродуктів, 80 84 кг м’яса та 300 320 шт. яєць. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку АПК є негативна тенденція скорочення виробництва основних видів продукції сільського господарства, в тому числі й рослинницького походження, що не може не вплинути на рівень їх споживання населенням країни (табл. 1.12.). Як видно з наведених у таблиці даних, порівняно з 1990 роком споживання хліба і хлібопродуктів зменшилося у 2001 році на 7,8 %; м’яса й м’ясопродуктів – 55,9; молокопродуктів – 45,1; яєць – 35,7; рибопродуктів – 48,6; цукру – 24; олії – 19; фруктів та ягід - на 46,8 %. Лише споживання картоплі зросло в незначній кількості (на 5 %).

1.12. Споживання продуктів харчування на душу населення по Україні, кг Природно-економічні умови Лісостепу України сприятливі для ефективного виробництва багатьох видів рослинницької продукції зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів, плодів та ін. Родючі землі зони, помірно теплий клімат, розвинута промисловість із переробки сільськогосподарської продукції, зручне економіко-географічне розташування зумовили розвиток аграрного виробництва. У зоні Лісостепу сформувався потужний агропромисловий комплекс, який включає: сільське господарство; промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину і виробляє необхідні для цього машини, обладнання, інші засоби виробництва; спеціалізований транспорт; заготівлю й реалізацію рослинницької та тваринницької продукції. Головною складовою ресурсного потенціалу сільського господарства взагалі й галузей рослинництва зокрема є земельні ресурси. Станом на 1 січня 2002 року в господарствах усіх категорій зони Лісостепу налічувалось 20 289,3 тис. га земельних угідь, із них 14 575 тис. га (71,8 %) сільськогосподарських, 117 79,5 тис. га (58,1%) ріллі, 283,3 тис. га (1,4 %) багаторічних насаджень, 1 777,6 тис. га (8,8 %) сіножатей і пасовищ (табл. 1.13.).

1.13. Структура земельних угідь Лісостепу України (господарства усіх категорій, станом на 1.01. 2002 р.) Щодо категорій господарств, то землекористування селянських (фермерських) господарств становить відповідно 656 тис. га, із них 638,9 тис. га сільськогосподарських угідь (97,4%); 598,2 тис. га ріллі (91,2%); 1,8 тис. га (0,27%) багаторічних насаджень; 39,6 тис. га (6,0%) сіножатей і пасовищ. У господарствах населення знаходиться 386 тис. га земельних угідь, із них 385,1 тис. га сільськогосподарських (23 %), 266 тис. га ріллі (19 %). У користуванні сільськогосподарських підприємств Лісостепу України в даний час зосереджено 89,2% сільськогосподарських угідь і 83,9% ріллі. В середньому на господарство припадає 1105 га сільськогосподарських угідь, у тому числі - 1038 га орної землі. Хоча ці господарства нині неоднозначно сприймаються щодо ефективності виробництва, проте їхньою вагомою перевагою є порівняно висока товарність, можливість і ефективність застосування передових механізованих технологій, які потребують значних обсягів аграрного виробництва , зокрема й рослинницької продукції. Формування і становлення аграрних підприємств в умовах ринкових відносин об’єктивно зумовлюють розвиток їхньої різноманітності, в основі якої знаходяться принципи рівних можливостей, конкуренції та дійового співробітництва господарств з різними формами власності. Кількість сільськогосподарських підприємств Лісостепу як землевласників і землекористувачів, що формувалися у недалекому минулому за концепцією посилення концентрації і поглиблення спеціалізації виробництва рослинницької та тваринницької продукції, налічує понад 8,7 тис., або близько 40 % їх загальної чисельності в країні (табл. 1.14.).

1.14. Кількість землевласників і землекористувачів за видами сільськогосподарських підприємств лісостепу у 2001 р. Вона істотно різниться у межах адміністративних областей. Найбільше їх (сільськогосподарських підприємств) з різними формами власності зосереджено в Тернопільській, Київській і Вінницькій областях (відповідно 1649, 1209 і 1194). Як видно з даних таблиці, найпоширенішою організаційно–правовою формою господарювання в зоні Лісостепу є сільськогосподарські товариства. Потрібно відзначити, що як у зоні, так і в Україні у цілому на сучасному етапі практично не існує організаційної форми господарювання, модель якої можна було б прийняти за еталон товарного виробництва сільськогосподарської продукції. Щодо ресурсного природного потенціалу агропромислового комплексу Лісостепу, то він за своєю кількістю та якістю є достатнім для того, щоб за певних умов докорінно змінити кризову економічну ситуацію в аграрному виробництві й розв'язати проблему зростання ефективності його галузей. Але внаслідок високої розораності сільськогосподарських угідь (83,9%) порушилося екологічно допустиме співвідношення ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних ресурсів, посилилася деградація ґрунтів, істотно знизилася їхня родючість, збільшилися площі кислих, засолених і солонцюватих ґрунтів, значних масштабів набула ерозія орних земель. Земельні ресурси є насамперед матеріальною основою виробництва рослинницької продукції. Про ефективність використання сільськогосподарських угідь в областях Лісостепу свідчать дані наведені у таблиці 1.15. Слід зазначити, що виробництво валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у Лісостепу перевищує аналогічний показник в цілому по Україні. Це стосується як усієї продукції сільського господарства, так і рослинницької зокрема. Аналіз даних у межах областей лісостепової зони показує, що найінтенсивніше використовуються земельні ресурси в Чернівецькій області, друге місце посідає Київська область. Найнижчий вихід рослинницької продукції у Сумській, Полтавській та Харківській областях, в яких він поступається середньому показнику по Україні. Щодо динаміки виробництва валової продукції, то якщо по 1999 рік переважно в усіх регіонах зони мала місце тенденція зниження цього показника, то починаючи з 2000 року спостерігається його зростання. Це свідчить про початок відродження сільськогосподарського виробництва як у країні, так і в окремих її регіонах. До того ж наголосимо, що у 2000 році в сільськогосподарських підприємствах Лісостепу було одержано всього прибутку з розрахунку на 1 га земельних угідь від 7,6 грн. у Чернівецькій до 127,5 в Київській областях, а від рослинництва відповідно 103,2 грн. у Полтавській і 207,9 в Київській. Доречно зазначити, що жодна з областей зони не мала збитку від сільськогосподарської діяльності, хоча в деяких областях інших зон цей показник становив від 120,5 грн. у Закарпатській до 5,7 грн. - в Чернігівській областях. Однак, рослинництво в усіх регіонах без винятку було прибутковим, особливо у лісостепових областях, де прибуток перевищував 100 грн. з 1 га земельних угідь. Результати виробничої діяльності господарств усіх категорій, показують, що виробництво валової продукції рослинництва у порівнянних цінах 2000 року в зоні Лісостепу скоротилося за 1990-2001 роки на 733,2 млн. грн. або на 49 %, тоді як у цілому по країні - на 38,9 %. Необхідно підкреслити, що зниження вартості валової продукції в даній зоні за аналізований період становить 49,6 % загальнодержавного рівня. Це свідчить що глибші кризові явища у сільськогосподарських підприємствах Лісостепу. Щодо виробництва рослинницької продукції у згаданий період в областях лісостепової зони, то воно мало такий розподіл (табл.1.16.). Як видно з наведених даних, у 1990 році найбільше рослинницької продукції виробляла Вінницька область (16,1 % її вартості у Лісостепу і 6,8 % в Україні), на частку, сільськогосподарських підприємств тут припадало 73,5 %. На сучасному етапі ця область поступається Харківській, питома вага якої у 2001 році становила 16,7 % валової продукції Лісостепу і 6,6 % країни. Якщо проаналізувати розвиток рослинництва в межах господарств окремих категорій, то на сільськогосподарські підприємства її припадає 47,3 %, селянські (фермерські) господарства – 3 й особисті господарства населення –49,7 %.