Сторінка
2

Виробництво яловичини

Відгодівля молодняку та дорослої худоби.

Відгодівля на зелених кормах в умовах Лісостепу (з квітня-травня по листопад, тобто більше 200 днів) є найбільш ефективною як за собівартістю одержуваної продукції, так і за якістю м’яса. У таких раціонах основними є зелені корми (природних угідь та сіяні), а силос і концентровані — додатковими. Співвідношення кормів за поживністю може становити, %: трава — 50-60, силос — 25-30 і концкорми — 15-20. У господарствах, які в літній період не мають силосу, худобу вигідно відгодовувати на траві і концкормах з їх питомою вагою у раціонах від 15 до 35% за поживністю.

Переводити тварин із зимової годівлі на літню необхідно поступово, на протязі двох тижнів. При цьому слід пам’ятати, що на початку літнього періоду, коли в раціоні переважають озимі на зелений корм і особливо багаторічні бобові трави, як правило, спостерігається надлишок протеїну. Це негативно відбивається на приростах живої маси і здоров’ї тварин, спричиняючи їх хронічні отруєння.

Організовуючи відгодівлю зеленими кормами, треба постійно пам’ятати про можливе отруєння тварин нітратами. Це зумовлено тим, що у практиці, як правило, зелену масу використовують не свіжою, а через деякий час після скошування. При її зберіганні у купах внаслідок біотермічних процесів значна частина нітратів перетворюється на токсичні нітрити. Годувати худобу доцільно 2 рази за добу з роздаванням трави в чотири прийоми — 2 рази вранці від 6-ї до 10-ї та 2 рази ввечері — від 17-ї до 21-ї год. За таких умов тварини одержують корм у більш прохолодний час і мають два тривалих періоди для відпочинку, що дуже важливо.

Відгодівля силосом досить ефективна, оскільки вартість його 1 корм. од. значно менша, ніж інших соковитих кормів, а за якістю він наближається до зелених кормів. При відгодівлі силосом, особливо коли його питома вага у раціоні буває високою (до 40-45% за поживністю), важливо, щоб раціон був повноцінним за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами. Відгодівля сінажем при поєднанні з концентрованими кормами забезпечує одержання високих приростів і добру якість яловичини. Крім того, використання сінажу дає можливість запроваджувати малокомпонентні раціони, маса яких майже у 2 рази менша, ніж силосних, що значно зменшує витрати на їх транспортування. Маючи низьку вологість, дрібну структуру і добру сипучість, сінаж дозволяє легко механізувати і навіть автоматизувати його роздавання. Відгодівля буряковим жомом є досить ефективною. Проте, незважаючи на добрі кормові якості, у жомі відмічена нестача протеїну, фосфору, багатьох мікроелементів, вітамінів А і D та надлишок вологи, кальцію, заліза, а в кислому жомі — органічних кислот. Відгодівлю жомом, як і бардою, розподіляють на три періоди. У підготовчий, тривалістю 10 днів, тварин привчають до поїдання жому, поступово збільшуючи його норму до 45-50 кг для молодняку та 60-80 кг — для дорослої худоби (65-70% за поживністю в раціоні). Щоб худоба поїдала жом з апетитом, його здобрюють концкормами, патокою або сіллю. Відгодівля бардою застосовується у районах, де займаються виробництвом спирту. При відгодівлі молодняку бардою питома вага її у раціонах, як правило, буває не нижче 40%, концкормів — 25-35%, а решта — сіно, солома, силос. За добу її бажано згодовувати: дорослій худобі — 60-65 кг, молодняку 2-3-річного віку — 30-40, 1-2-річного — 20-30 і від 6-місячного віку до 1 року — по 15-30 кг.

Відгодівля дорослої худоби становить близько третини у загальному балансі вироблюваної яловичини. На відгодівлю ставлять корів, вибракуваних за віком, та з повністю або частково порушеною відтворною функцією, а також корів-первісток з низькою продуктивністю або непридатних до машинного доїння, але здатних ефективно використовувати поживні речовини кормів. Проте слід пам’ятати, що приріст у дорослої худоби складається в основному (на 60-70 %) із жиру і лише на 7-8 % — з білків.

Відгодівельне поголів’я розподіляють на групи, враховуючи вік, вгодованість та живу масу і утримують на прив’язі або безприв’язно, однорідними групами без переміщення тварин із групи в групу. Особливо важливо суворо дотримувати режиму годівлі за часом, частотою роздавання та набором кормів у раціоні, оскільки секреторна діяльність дорослої худоби консервативна і повільно перебудовується на високе засвоювання нового корму. Тому вводити нові корми слід поступово.

Утримання молодняку при вирощуванні та відгодівлі на м’ясо

В умовах Лісостепу України можна застосовувати такі системи утримання молодняку, який вирощують на м’ясо: цілорічну стійлову, стійлово-вигульну та стійлово-пасовищну. Перша придатна для ферм промислового типу і передбачає утримання тварин протягом виробничого циклу групами до 20 голів у приміщеннях. Стійлово-вигульна система передбачає утримання худоби в осінньо-зимовий період у приміщеннях, а у весняно-літній — на вигульно-кормових майданчиках. Стійлово-пасовищну систему запроваджують у господарствах, які мають, навіть у незначних кількостях, природні та культурні луки і пасовища. Із способів утримання застосовують два: прив’язний і безприв’язний, з модифікаціями — безприв’язний на щілинній підлозі, безприв’язний боксовий та безприв’язний на глибокій довго не змінюваній підстилці. Останніми десятиріччями роль прив’язного способу істотно зменшилася, проте на невеликих фермах, віддалених від основних виробничих точок, і у фермерських господарствах цей спосіб не втратив свого значення. Його також широко використовують на заключному етапі виробництва яловичини — при відгодівлі як молодняку, так і особливо дорослої худоби. Проте впроваджуючи прив’язне утримання, особливо з молочного віку, слід мати на увазі, що це, як і утримання більше 10 міс., призводить до гіподинамії, погіршення апетиту, зменшення приростів, а отже, до зниження ефективності вирощування та відгодівлі.

Кращим варіантом є утримання молодняку в легких приміщеннях напіввідкритого типу чи на відгодівельних майданчиках, особливо з тристінними непродувними навісами. Відгодівельний майданчик обладнують бетонованим покриттям між годівницею та зоною відпочинку й асфальтом — у зоні кормового проїзду.