Сторінка
1

Виробництво яловичини

Наукові основи вирощування і відгодівлі великої рогатої худоби. Подальше зростання темпів виробництва і поліпшення якості яловичини можливі лише на основі впровадження інтенсивних машинних технологій. Основну кількість яловичини (більше 98%) в Україні одержують за рахунок забою худоби молочних та комбінованих порід. Тварини чорно-рябої, симентальської, червоної степової, українських чорно- і червоно-рябої молочних порід та їх помісі з іншими мають досить високий генетичний потенціал м’ясної продуктивності і при інтенсивному вирощуванні та відгодівлі досягають у 15-18-місячному віці живої маси 400-450 кг і більше. Проте у більшості господарств генетичний потенціал м’ясної продуктивності тварин реалізується лише на 50-60%, оскільки умови утримання, а особливо годівлі, не відповідають їх потребам. Дуже чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання молоді, здатні до інтенсивного росту, тварини.

Необхідно пам’ятати, що з віком інтенсивність білкового обміну та здатність тканин і органів синтезувати білкові речовини у тварин знижується, що зумовлено зміною діяльності ендокринних залоз, нервових регуляцій, а також зменшенням активності ферментних систем організму.

Вирощування молодняку на м’ясо може бути інтенсивним, помірним та екстенсивним. Залежно від породи і віку при реалізації молодняку можна рекомендувати такі орієнтовні плани їх росту. Враховуючи анатомо-фізіологічний розвиток тварин і запропоновані плани росту по більшості технологічних рішень, які сьогодні можна застосовувати у практиці, весь виробничий процес поділяють на три або чотири періоди: молочний, післямолочний, період інтенсивного (напівінтенсивного або екстенсивного) росту та відгодівля.

У господарствах із недостатньо стабільною кормовою базою, а також з великими площами природних кормових угідь можна застосовувати екстенсивне вирощування молодняку на м’ясо. Вирощування молодняку, особливо за екстенсивної системи, закінчується, як правило, відгодівлею.

Під відгодівлею розуміють надмірну годівлю худоби, спрямовану на найбільше відкладання у м’яких тканинах тіла тварини структурних і запасних поживних речовин. У процесі відгодівлі поряд із поліпшенням вгодованості у тілі тварини відбувається цілий ряд суттєвих змін, зокрема знижується вміст води, дещо зменшується кількість білка при значному (у 7 разів) зростанні вмісту жиру й енергетичної цінності (від 6,8 до 24,6 МДж/кг).

Типи господарств по вирощуванню і відгодівлі худоби та комплектування їх молодняком. Як свідчить досвід, в Україні можливі такі основні типи ферм по виробництву яловичини у молочному скотарстві: спеціалізовані ферми (відділення) у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах молочного і комбінованого напрямів продуктивності (внутрігалузева спеціалізація); вузькоспеціалізовані підприємства і відгодівельні пункти, які, як правило, не займаються власним відтворенням стада, міжгосподарські підприємства по вирощуванню та відгодівлі худоби; фермерські господарства. Нині найпоширенішими можуть бути ферми першого типу. Комплектують їх за рахунок надремонтного молодняку, худоби, закупленої у населення, та дорослої вибракуваної худоби.

Основним завданням вузькоспеціалізованих господарств є вирощування та відгодівля некондиційного молодняку та дорослої худоби, які надходять від господарств молочного і комбінованого напрямів продуктивності, а також від населення. Особливості технологічного процесу тут визначаються в основному віком худоби, яку ставлять на вирощування чи відгодівлю, тривалістю перебування та типом відгодівлі (на зелених кормах, силосі, сінажі, жомі, барді тощо).

Однорідності груп за віком слід приділяти особливу увагу. Ігнорування цієї вимоги призводить до того, що навіть у добре підібраній за масою групі через два — три місяці вирощування спостерігаються істотні відміни у живій масі тварин. Скомплектовані за статтю, віком та живою масою групи тварин розміщують у відповідних секціях (клітках) і в такому вигляді зберігають протягом усього технологічного циклу.

Годівля молодняку при вирощуванні на м’ясо. Відомо, що вартість кормів при вирощуванні худоби на м’ясо становить більше половини усіх витрат, тому особливу увагу необхідно приділяти типу і рівню годівлі тварин, не допускаючи відхилень від науково обґрунтованих норм. Ефективність вирощування залежить не лише від енергетичної і протеїнової цінності кормів, а й від структури раціонів та етапу онтогенезу, на якому тварин недогодовують.

Молочний період триває від народження теляти до 3-4- або 6-місячного віку. Основним завданням у цей період є збереження здоров’я теляти, забезпечення доброго розвитку кісткової та м’язової тканин, анатомо-фізіологічне формування передшлунків і функції травних залоз, які сприяють перетравленню і засвоюванню кормів рослинного походження.

З розвитком комбікормової промисловості за кордоном запропоновано цілий ряд рецептів замінників незбираного молока, до складу яких, як правило, входять сухе збиране молоко (25-40 %), рослинні і тваринні жири та вітамінні і мінеральні добавки, які підвищують біологічну повноцінність ЗНМ. Замінники, які містять у своєму складі як основний компонент сухе збиране молоко, безпосередньо перед згодовуванням відновлюють, розчиняючи у теплій (50-55°С) воді у співвідношенні 1 : 7-10. Американські спеціалісти вважають, що при витраті 120 — 160 кг незбираного молока на теля складні суміші (з високим вмістом сухого молока) використовувати не слід, оскільки це не дає кращих результатів і економічно невигідно.

Післямолочний період вирощування молодняку для м’яса збігається з періодом найбільш інтенсивного росту м’язової та опірних (кісткової, сполучної та хрящової) тканин, коли також формується здатність поїдати і засвоювати велику кількість поживних речовин із найдешевших об’ємистих кормів. При середньоінтенсивних системах виробництва яловичини молодняк У післямолочний період можливе застосовування таких типів годівлі: цілорічний силосно-концентратний у поєднанні зі згодовуванням грубих кормів; силосно-сінажно-концентратний; сінажно-концентратний та змішані типи. Використання кормосумішей (особливо при середніх рівнях годівлі) більше відповідає біологічним особливостям жуйних. При цьому слід пам’ятати, що кормосуміші повинні бути технологічними, тобто однорідними за розподілом у них кормів і добавок. Серед факторів, які значною мірою впливають на успіх вирощування молодняку для м’яса, важливе значення має режим годівлі, тобто кратність, черговість та спосіб згодовування кормів раціону.