Сторінка
4
Трансмісія танка була розміщена в окремому відділенні на кормі танка. Вона складалася з Головного фрикціону, планетарної коробки передач з подвійним диференціалом, двох бортових фрикційних муфт з стрічковими гальмами та двох одноступеневих бортових редукторів. За конструкцією основних агрегатів трансмісія танка Т-24 була виготовлена на досить високому для свого часу рівні. Однак якість виготовлення агрегатів трансмісії бажала бути кращою.
Ходова частина танка зберігала принципову схему, прийняту для Т-12. Однак конструктивно ходова частина танка Т-24 відрізнялася від попередника. Танк отримав нову гусеничну стрічку, яка складалася з 63 литих стальних траків з розвиненими ґрунтозацепами та гребнями. Між собою траки з'єднувалися за допомогою сталевих пальців, осьове переміщення яких обмежували спеціальні штифти. Наново були спроектовані теліжки підвіски, спрямовуючі та ведучі колеса.
Електрообладнання танка було виконано за однодротовою схемою з виводом плюсового полюса акумуляторної батареї на корпус танка. Напруга бортової мережі становила 12 вольт. Як джерело електричної енергії використовувалися генератор постійного струму потужністю 250 ват істартерна акумуляторна батарея СТЭ-14БС. Система запалювання від магнето. Запускався двигуна від електричного стартера або за допомогою пускової рукоятки.
Військові випробування маневреного танка Т-24 почалися 24 липня 1930 року, одразу після прибуття дослідного зразка танка на кубинський полігон. Перший день випробувань не приніс ніяких несподіванок. Однак і оплесків у військових новий танк не викликав. Незважаючи на меншу бойову вагу, максимальна швидкість руху нового танка по сухому ґрунту становила лише 22 кілометри за годину, проти 26 кілометрів за годину у Т-12. За рештою показників Т-24 суттєво не відрізнявся від Т-12. Протягом наступної доби на танку встановили 45-мм гармату Соколова, яку було демонтовано з Т-12. На 26 липня було призначено випробування озброєння стрільбою. Однак під час руху танка на артилерійський полігон з боєкомплектом у 10 снарядів сталася пожежа у моторному відділенні: зайнявся пожеженебезпечний авіаційний двигун М-6. Механік-водій танка Володимиров зупинив машину, допоміг артилеристам розвантажити боєкомплект та залишити танк, після чого, за допомогою ручного вогнегасника збив полум'я, та за допомогою піску і власного одягу загасив пожежу. Танк було врятовано, однак для продовження випробувань необхідно було проводити капітальний ремонт двигуна. Після пожежі озброєння танка було демонтовано та знову встановлено на Т-12. Військові випробування Т-24 були тимчасово припинені.
Не чекаючи результатів випробувань, 27 березня 1930 року в Управлінні механізації та моторизації РСЧА відбулася нарада з питань прийняття маневреного танка Т-24 на озброєння РСЧА, та виготовлення п'ятнадцяти танків установочної партії. ДХПЗ виконав замовлення військових, виготовив три танки у липні, п'ять у серпні та сім у вересні 1930 року. Подальша програма випуску танків передбачала нарощування темпів зборки з семи танків у жовтні 1930 року до двадцяти п'яти танків у вересні 1931 року. До того ж, на ДХПЗ було введено в дію спеціальний корпус Т2 для виробництва танків та створено самостійне танкове конструкторське бюро Т2К, яке очолив І. М.Алексієнко. Ядром КБ Т2К стали конструктори спеціального танкового відділу КБ ДХПЗ. Керівником танкового виробництва було призначено О.Н. Махоніна. Окрім ДХПЗ серійне виробництво танків Т-24 планувалося розгорнути на ЧТЗ. На 1930 - 1931 рік було заплановано випуск 200 танків Т-24. Однак, керівництво ГУВП прийняло зустрічні зобов'язання, в наслідок чого, план виробництва танків збільшився до 300 одиниць.
Насправді ж було виготовлено лише 24 танки, 25 броньованих корпусів, 26 башт та 28 комплектів ходової частини та трансмісії. Після чого серійне виробництво танків Т-24 було остаточно припинено. Взагалі, прийнято вважати що танк Т-24 було знято з серійного виробництва внаслідок складності виробництва танка та виявлених під час експлуатації установочної партії вад у конструкції машини. Однак не менша кількість дефектів малого танка супроводу МС-1 зовсім не заважала його серійному виробництву. При тому, що більшість з них так і не була усунена, незважаючи на велику кількість модернізацій танка. Чому ж з маневреним танком Т-24 склалася зовсім протилежна ситуація Насправді, у маневреного танка Т-24 випадково з'явився впливовий конкурент - дослідний зразок середнього танка "ТГ" конструкції німецького інженера Е. Гроте, який дуже сподобався керівництву УММ РСЧА.
Танк "ТГ" мав потужніше озброєння, ніж Т-24. Воно складалося з 76,2-мм та 37-мм танкових гармат та чотирьох кулеметів. Крім того, в конструкції танка "ТГ" було запропоновано ряд новітніх технічних рішень, таких, як шестерні з шевронним зчепленням, пневматичний сервопривід керування трансмісією, та гусеничну стрічку з паралельним гумово-металевим шарніром. Фінансово-планова комісія НКВМ8 запланувала виробництво на ДХПЗ 150 середніх танків "ТГ". Проте виготовлення та випробування дослідного зразка танка "ТГ" затримувались. А договір про виробництво на ДХПЗ маневрених танків Т-24 так і не було узгоджено. Завод залишився без фінансування та комплектуючих матеріалів.
На неодноразові звернення керівництва заводу командування НКВМ не реагувало, пропонуючи заводу обходитися власними силами, та очікувало результатів випробувань середнього танка "ТГ". Така парадоксальна ситуація тривала більше року. Незважаючи на підтримку керівництва УММ РСЧА, середній танк "ТГ" так і не було прийнято на озброєння РСЧА.
На початку травня 1931 року Комісія Оборони СРСР9 проаналізувала ситуацію навколо ДХПЗ та розглянула питання про можливе виробництво на заводі танків "БТ" ("Крісті"). За наказом Народного комісара з військових та морських справ 17 травня 1931 року начальником УММ РСЧА був затверджений план організації серійного виробництва танків "БТ" на ДХПЗ. Цей план став основою Наказу ВРНГ СРСР № 37 від 21 травня 1931 року про забезпечення організації виробництва танків "БТ" на ДХПЗ та створення спеціального конструкторського бюро БТ на базі конструкторського бюро Т2К. Проте, дирекція заводу до останньої спроби відстоювало проект власного танка Т-24. Директор ДХПЗ з метою дискредитації танка "Крісті" відкрито назвав його "Шкідливим". Остаточне рішення про згортання виробництва маневреного танку Т-24 та організацію серійного виробництва танка "Крісті" було закріплено у Протоколі № 6 Комісії Оборони "Про танкостроение" від 23 травня 1931 року.
Танкам Т-24 не пощастило послужити у військах. Виготовлені 24 танки Т-24 передбачалося використовувати як танки підсилення. Однак з часом їх було переведено до розряду навчальних машин. Мала кількість виготовлених танків визначила їх локальне розташування. 18 танків Т-24 залишилися у Харківському військовому окрузі у складі учбового танкового підрозділу. Один танк Т-24 було приписано до Московського військового округу у складі Військової Академії механізації та моторизації РСЧА. П'ять танків Т-24 залишилися у розпорядженні НДАП10 та НДІБТ11 полігону. Однак їх служба була досить не довгою. На початку 1938 року 22 танки Т-24 було передано до військових складів НЗ. Стан танків був досить жахливим. Більшість з них мало несправні двигуни, трансмісію та озброєння. Деякі танки були зовсім роззброєні.
Завантажити реферат