Сторінка
3

Перші українські танки та артилерійські тягачі

ПЕРШИЙ СЕРІЙНИЙ ВІТЧИЗНЯНИЙ ТАНК Т-24

У кінці 1929 року, не чекаючи результатів випробування танка Т-12, конструкторський колектив танкового відділу КБ ДХПЗ, та насамперед завідуючий КБ І.М. Алексієнко, звернувся до керівництва Головного управління металевої промисловості з ескізним проектом нового, більш досконалого маневреного танка. Рішення харківських інженерів про створення нового маневреного танка було зовсім не випадковим. По-перше, враховуючи невдалий досвід сумісного з КБ ОАТ проектування Т-12, коли проект танка було виготовлено без врахування можливостей завода-виробника, було прийнято рішення про самостійне проектування нового танка. Новий танк, зберігаючи концепцію танка Т-12, повинен був мати потужніше озброєння, вітчизняний двигун, надійну трансмісію та удосконалену ходову частину. По суті, харківські конструктори відмовились від доведення та модернізації Т-12, а взявши його за основу приступили до проектування нового танка.

Проект нового танка зустрів рішучу відсіч керівництва галузі, яке вимагало віх ДХПЗ зосередження всіх зусиль на удосконаленні дослідного зразка Т-12. Несподівано танкобудівники знайшли підтримку у головного замовника - військових, які пильно слідкували за ходом заводських випробувань дослідного зразка Т-12. Головним аргументом замовника про доцільність створення нового танка став недостатній запас ходу Т-12, що не дозволяв використовувати його для знищення комунікацій супротивника. Крім того, військових непокоїла дуже висока ціна танка, тому новий маневрений танк, якому було присвоєно індекс Т-24, мав бути значно дешевшим від попередника. Бойову вагу нового танка потрібно було підвищити до 17,5 тонн, а бронювання корпусу танка повинно було бути більш диференційованим.

До проектування нового танка харківські танкобудівельники приступили наприкінці листопада - початку грудня 1929 року, а вже наприкінці липня 1930 року було виготовлено перші три екземпляри нового танка. Один з перших танків Т-24 було терміново направлено до підмосковної Кубинки для порівняльних випробувань з Т-12.

Зовні новий танк суттєво відрізнявся від свого попередника. Новий, просторіший корпус танка мав розвинені броньові ніші, які були розташовані зверху надгусеничних полиць. У них, подібно до МС-1, було розташовано додаткові паливні баки. У зв'язку з цим було зменшено висоту обводу гусеничних стрічок. У спеціальному виступі підбаштової коробки, ліворуч від люку механіка- водія, було розташовано кульову установку лобового кулемета ДТ. Зазнала змін конструкція люка механіка-водія та бортового люка для посадки екіпажу. У зв'язку із встановленням нового двигуна та зміною конструкції окремих елементів трансмісії зазнала змін кормова частина корпусу танка.

Суттєвих змін зазнала конструкція обох башт. Головна башта циліндричної форми мала більший внутрішній об'єм, і зручніше розташування озброєння та робочих місць екіпажу. Для покращення огляду в бортових стінках башти було виготовлено оглядові щілини, які прикривалися броньованими заслонами. Кулеметна башта нової конструкції мала додаткову нішу, в якій було розташовано кульову установку кулемета ДТ. На даху башти було встановлено колоподібний люк з відкидною кришкою. Це надавало можливість командиру танка вести спостереження за місцевістю та керувати діями підрозділу не залишаючи кулеметної башти.

Броньований корпус та башти танка мали диференційовану товщину броні. Вертикальні лобові листи корпусу та башти мали товщину 22 міліметри. Товщину бортових листів корпусу знизили до 20 міліметрів, а даху та днища відповідно до 8,5 міліметрів. Це забезпечувало захист танка від вогню великокаліберних кулеметів на усіх дистанціях.

У зв'язку з встановленням лобового кулемета екіпаж танка збільшився до п'яти осіб - з'явився додатковий стрілок. Корпус танка поділявся на чотири відділення: відділення управління, бойове, моторне та трансмісійне. У відділені управління, яке знаходилося в передній частині корпусу танка, були розташовані органи управління танком, частина боєкомплекту та робочі місця механіка-водія і стрілка лобового кулемета, який одночасно був помічником механіка-водія. Це надавало можливість швидкої заміни останнього у разі його загибелі або поранення. Бойове відділення було розташоване в центральній частині корпуса танка. В ньому було розташовано озброєння у двох баштах, робочі місця командира танка, командира башти та баштового стрілка, а також решта боєкомплекту. 45-мм гармату було розташовано в кульовій установці лівого лобового листа. Праворуч від гармати в кульовій установці було розташовано 7,62-мм кулемет ДТ. Другий кулемет був розташований у лівому борті башти. Механізм повороту головної башти було розташовано біля правого борту башти. Обслуговував його командир башти. Одночасно він же вів вогонь з кулемета ДТ. Баштовий стрілок обслуговував 45-мм гармату та другий кулемет. На даху головної башти було закріплено підлогу малої башти, погон якої було зміщено праворуч від повздовжньої вісі головної башти. На задній стіні кулеметної башти було розташовано спинний упор, за допомогою якого командир танка здійснював обертання малої кулеметної башти.

У моторному відділенні танка Т-24, яке було відокремлене від бойового відділення броньованою перегородкою, був встановлений вітчизняний авіамотор М-6, серійне виробництво якого було освоєно на одному з вітчизняних заводів Авіопрому. Крім того, в моторному відділені були розташовані обслуговуючі системи двигуна, бак для мастила та акумуляторна батарея. Запас пального, яке було розташовано у двох паливних баках на надгусеничних полицях становив 460 літрів. Це надало можливість підвищити запас ходу танка до 120 кілометрів.