Сторінка
1

Поняття Аудиту та його сутність

У статті 4 розділу 1 Закону України Про аудиторську діяльність визначено поняття аудиту: «Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).»

Незалежний аудиторський контроль (аудит) здійснюють аудито­ри, аудиторські організації (фірми) на госпрозрахункових засадах за договорами з державними і акціонерними під­приємствами, кооперативними, орендними підприємствами і організаціями, підприємствами із спільним капіталом та ін. При цьому перевіряють стан обліку діяльності зазначе­них організацій і підприємств, відповідність звітності даним обліку, правильність утворення прибутку і своєчасність роз­рахунків із державним бюджетом, а також розподіленням прибутку за акціями, розміром внесеного капіталу та іншими джерелами, передбаченими статутними документами і фі­нансовим планом підприємства. Результати контролю ауди­торська організація оформляє актом, експертним висновком або іншим документом, погодженим із замовником. Ауди­торські організації надають послуги підприємцям щодо поліп­шення господарювання з питань маркетингу, менеджменту, інвестицій та ін. Крім того, аудиторська організація може давати висновки про правильність складання звітності і дек­ларацій, які підприємства, кооперативи та інші організації подають фінансовим органам (податковим адміністраціям).

Принципи аудиту ґрунтуються на його незалеж­ності як виду фінансово-господарського контролю, високих професійних, культурних і морально-вольових якостей ауди­тора, науковій організації і прогресивній методології вико­нання аудиторського процесу.

Аудиторський контроль здійснюють не лише незалежні аудитори, фірми, а й аудиторські підрозділи державних по­даткових адміністрацій. Функції цих підрозділів визнача­ються податковими органами щодо повноти нарахування і своєчасності сплати податків підприємцями і фізичними осо­бами.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансо­во-господарського контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства за дани­ми бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також ауди­торських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Аудит є незалежною формою фінансово-господарського контролю, яку власник вибирає добровільно і формулює: питання, поставлені на дослідження з метою отримання нау­ково обґрунтованих висновків для подальшого удосконалення своєї фінансово-господарської діяльності, маркетингу, бух­галтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю. Крім того, вкладники капіталу у підприємницьку діяльність (кредитори, акціонери, власники цінних паперів та ін.) заін­тересовані, щоб належна їм частка прибутку розподілялася правильно, тобто була підтверджена аудитором. Одночасно підприємець, маючи довіру до аудитора, впевнений, що подат­ки нараховані правильно, своєчасно і в повній сумі сплачені до бюджету, тому в разі конфліктних ситуацій із державною податковою адміністрацією він має надійний захист від суб'єктивізму останніх.

Висновки аудитора є обґрунтованим доказом при вирішен­ні майнових спорів у арбітражному і народному судах між власником і його контрагентами. Обґрунтування потреби у кредитах для підприємницької діяльності може дати тільки незалежний зовнішній аудит, висновки якого подають На­ціональному банку України і комерційним банкам. Квалі­фіковані висновки аудитора з питань господарської діяль­ності мають для власника значення для запобігання збиткам ще до виконання господарських процесів, тобто на стадії проектування їх, інженерної підготовки, виробництва. Пер­манентний внутрішній аудит на підприємстві сприяє удос­коналенню технологічного процесу, впровадженню ноу-хау та інших досягнень науково-технічного прогресу у вироб­ництво.

Стратегічний аудит дає можливість суб'єктам підприєм­ницької діяльності прогнозувати розвиток маркетингу, по­ширювати комерційну діяльність на внутрішньому і міжна­родному ринках, допомагає уникнути банкрутства в умовах ринкових відносин.

Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприєм­ницькій діяльності господарюючих суб'єктів, встановлює закономірності їх з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

2. Поняття аудиторських процедур та послідовність їх здійснення.

Процедура (від лат. procedo— проходжу, відбуваюсь) — поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійсню­ються за допомогою аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Аудиторські процедури — це сукупність від­повідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяль­ності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом. Аудитор спочатку збирає й аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерсько­го балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бух­галтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналі­тичного обліку і первинними документами.

Перевіряючи первинні документи і регістри бухгалтерського фі­нансового обліку, слід виходити з таких вимог: повнота обліку, точ­ність записів, правильність вартісних оцінок, об'єктивність, дотриман­ня прав і обов'язків посадовими і матеріально відповідальними осо­бами, відкритість даних (тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах).

Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покла­датися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів.