Сторінка
3

Дослідження стану податкового обліку та контролю

Незважаючи на всі ці відмінності у відображенні господарської діяльності підприємств торгівлі, які не є економічно обґрунтованими у податковому обліку, але передбачені податковим законодавством, їх необхідно відображати в окремих регістрах, відмінних від регістрів бухгалтерського обліку. Ці операції здійснюються на підприємствах торгівлі в бухгалтерії шляхом дублювання показників господарської діяльності у бухгалтерському і податковому обліку вибірковим способом. Такі показники не завжди є обґрунтованими первинними документами первинного обліку, а інформація групується несистемним вибірковим способом. Тому, як свідчать дослідження, податковими органами при перевірці правильності справляння податків виявляються численні факти помилок, недостатнє обґрунтування показників бухгалтерської і податкової звітності, розбіжностей між ними.

Важливим аспектом податкового обліку є момент виникнення валових доходів, валових витрат для обчислення податку на прибуток та податкового кредиту для обчислення ПДВ. Дія правила першої події, встановленого податковим законодавством спричинила те, що момент відображення зазначених показників для цілей оподаткування не збігається з моментом виникнення (визнання) бухгалтерських доходів та витрат.

Третьою особливістю податкового обліку є визначення для кожного виду податків свого податкового періоду - терміну, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання. Необхідність цього показника обумовлюється тим, що багатьом об'єктам оподаткування (прибутку, доходу, виручці) властива тривалість у часі та повторюваність.

Залежно від встановленого податкового періоду розрізняють податки термінові й періодично-календарні. Так, термінові податки мають податковий період, що обчислюється відразу з моменту виникнення об'єкта оподаткування. Зокрема, до таких належать акцизний збір для підприємств, що реалізують горілчані вироби і сплачують цей збір на третій день після реалізації.

Періодично-календарні податки справляються протягом певного терміну, встановленого календарно; їх, у свою чергу, розподіляють на щомісячні (податок на додану вартість, єдиний податок, плата за землю), щоквартальні (податок на прибуток), щорічні (податок з громадян, податок із власників транспортних засобів).

Водночас відповідно до ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для фінансової звітності встановлено єдині строки формування показників, підприємства подають річну бухгалтерську звітність після закінчення року, а проміжну - щоквартально [4].

Такі розбіжності для відображення фінансово-господарської діяльності підприємств у бухгалтерській і в податковій звітності призводять не до ідентичності показників, наведених у них, а до порушень прав власників у розподілі чистого прибутку, одержанні дивідендів тощо.

Ведення спеціальної податкової документації є формально-технічним прийомом методології податкового обліку. Податкова документація складається з трьох різновидів документів: податкових розрахунків; податкових регістрів; податкової звітності.

Податкові розрахунки - спеціалізовані типові форми, у яких платник податку відображає зобов'язання, причому кожному виду податків відповідає єдиний розрахунковий документ, затверджений податковим органом.

Розбіжності між податковим та фінансовим обліком на підприємствах торгівлі України виникають у зв'язку з суперечностями в термінології, суттєвих моментах визнання доходів (валових доходів) і витрат (валових витрат), нарахуванні амортизаційних відрахувань. Підвищення складності обліку зумовлює виникнення помилок, а отже, стягнення фінансових санкцій із платників.

Методологія справляння податків різна, у зв'язку з цим виникають дублювання інформації при складанні звітності підприємств у податковій та фінансовій звітності. Необхідно вести майже 17 додатків для заповнення декларації з прибутку.

Особливістю податкової документації є те, що в її складі відсутні первинні документи, оскільки інформаційним забезпеченням податкового обліку є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Виняток становить податкова накладна з податку на додану вартість, яка є одночасно документом податкового і бухгалтерського обліку.

Основними для податкового обліку методичними прийомами є розрахунково-аналітичні, які характеризуються змістом обчислення податкоутворювальних показників, що притаманні також і бухгалтерському обліку, але мають інші методичні процедури обчислення. Не застосовуються у податковому обліку калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), інвентаризація, балансове узагальнення господарської діяльності, але вони є змістовно пов'язаними з розрахунками податків і платежів, які здійснює об'єкт господарювання.

Решта методичних прийомів документалістики застосовується у бухгалтерському і податковому обліку.

Отже, податковий облік має інтегруватися з бухгалтерським та іншими видами обліку господарської діяльності на основі єдиної бази даних інформаційної системи управління підприємством.

Своєчасність і повнота справляння податків неможлива без раціонально організованого контролю за фінансовою діяльністю торговельних підприємств. Контроль як функція управління є засобом зворотного зв'язку між об'єктом, яким виступають операції розрахунків з бюджетом за податками та органами ДПС України, інформує про дійсний стан цього об'єкта, фактичне виконання управлінського рішення. За допомогою контролю встановлюються причини та відповідальні особи за відхилення з метою усунення негативних явищ та запобігання їм у майбутньому.

Правильно організований контроль сприяє підвищенню ефективності управління фінансовою діяльністю торговельних підприємств, дотриманню фінансової дисципліни, пов'язаної зі своєчасною сплатою податків, що особливо важливо в ринкових умовах господарювання. У сферу діяльності органів контролю в цій галузі входить і аналіз правильності ведення податкового обліку та звітності.

Дослідження показують, що на підприємствах торгівлі контроль податкових платежів зводиться до ретроспективного (заключного) контролю фінансово-господарської діяльності, коли контрольні перевірки здійснюються після складання звітності, результатом яких виявляється нарахування фінансових санкцій органами Державної податкової адміністрації (далі - ДПА).

Причинами малоефективності фінансового контролю за сплатою податків є, перш за все, часті зміни нормативних положень з нарахування та сплати податків, які призводять до ненавмисних помилок у нарахуванні податків, а також до ухилення від їх сплати. Нечіткість нормативних положень з податкових взаємовідносин у торгівлі нерідко сприяє до завищення податковими органами фінансових санкцій до платників податків, про що свідчать рішення господарських судів, які не задовольняють позовні вимоги органів ДПА. Зокрема, щорічно скасовується та зменшується близько 20% платежів за рішенням ДПА вищого рівня та арбітражних судів.