Рада Національного банку України | |
Банківський нагляд (банківські нормативи) | |
Банківська діяльність і банківська справа | |
Інші комерційні банки та фінансово-кредитні установи | |
Спеціалізовані комерційні банки, що працюють на державній основі (Ексімбанк України, Ощадний банк) | |
Національна грошова система
(грошово-кредитна політика держави) | |
| | | |
| | |
|
| Спеціалізовано-універсальні комерційні банки, сформовані на акціонерній основі (Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”-банкрут) | |
Схема 1. Банківська система України
Саме тому відповідно до європейського законодавства зростає кількість країн, які визначають якісно новий статус власних центральних банків. У 1997 р. уряд Великобританії прийняв рішення щодо організаційного відокремлення Банку Англії, який більше п'ятидесяти років був підпорядкований казначейству (міністерству фінансів). Отже, важливо за системним підходом насамперед розглянути правовий статус Національного банку України, в якому знайшов відображення, про що зазначалося вище, світовий досвід статутного банківського права. Передусім слід привернути увагу до конституційної моделі Закону України “Про Національний банк України”.
Він сприйняв п'ять концептуальних позицій щодо самостійного статусу центрального банку серед інших органів держави:
1. Програма грошової політики на поточний рік, а також на перспективу розробляється і приймається спеціально створеним колегіальним органом — Радою Національного банку залежно від стану економіки, цін та грошово-кредитного ринку країни. Центральний банк зобов'язаний доводити цю програму до відома уряду та парламенту, але виключно як інформаційний матеріал.
2. Усі рішення, які стосуються обсягів кредитної емісії, відсоткової ставки та поточного валютного курсу, приймаються виключно органами банку.
3. Керівництво центрального банку (його голова, колегіальний орган), призначені на новий строк, не може бути достроково увільнено парламентом або Президентом з посад (за винятком визначених законом випадків, таких як довготривала хвороба або засудження за злочин). Що стосується колегіального органу, який визначає політику в сфері фінансів та кредиту, то він є частиною системи Національного банку, його вищим керівним органом, а не своєрідним наглядовим органом.
4. Від членів керівництва центрального банку вимагається професіоналізм та політична нейтральність. Не можна суміщати посади в центральному банку з посадами в будь-яких інших органах влади, займатися партійною або профспілковою діяльністю. Неприпустимим є делегування членів уряду, представників органів виконавчої влади до колективних органів управління центральним банком.
5. Національний банк не можна примусити і він, власне, не має права давати кредити уряду і купувати цінні державні папери на первинному ринку.
Схематично функціональне призначення Національного банку як головної банківської інституції має такий вигляд.
Схими 2. Основні функції центрального банку (традиційний підхід)