Сторінка
7

Сутність та необхідність інвестиційного аналізу в умовах ринкової економіки

Під час здійснення аналізу інвестиційного проекту з використанням методу чистої теперішньої вартості (NPV) потребують оцінки такі чотири його компоненти: початковий відплив коштів або інвестиційні витрати; чисті грошові потоки; життєвий цикл інвестиції; вартість капіталу (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Компоненти оцінки інвестицій

Початкові витрати. У більшості інвестиційних проектів передбачаються початкові інвестиційні витрати на придбання будівель, споруд або обладнання, на підготовку або перепідготовку робочої сили, на маркетинг нового продукту тощо. Ці витрати здійснюються протягом першого року, а інколи навіть другого і третього, з огляду на розмір та заплановану кількість фаз реалізації проекту. Якщо виникає необхідність замінити обладнання протягом життєвого циклу проекту, то ця заміна відобразиться як разовий відплив грошових коштів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Наприкінці життєвого циклу інвестиційного проекту всі залишкові вартості в капітальних інвестиціях показуються як потік надходжень грошових коштів в останньому або наступному році залежно від того, як легше продати ці активи.

Важливою складовою початкових витрат є потреба в початковому оборотному капіталі. Оборотний капітал є додатковим джерелом, необхідним на початку реалізації інвестиційного проекту до того моменту, поки не почнеться надходження грошових потоків від інвестиції. Наприклад, якщо інвестиційний проект спря­мовано на розширення існуючого виробництва, необхідно придбати додаткову сировину, а також інші початкові засоби у кредит, таким способом ще більше зв’язуючи ресурси підприємства. Цей оборотний капітал показується як надходження наприкінці життєвого циклу проекту, коли ці ресурси вивільняються для використання в будь-якому іншому місці. Звичайно, він включається в грошові потоки останнього року за умови, що запаси поступово вичерпаються під кінець життєвого циклу інвестиційного проекту, а дебітори заплатять відразу по закінченні останнього року.

Чисті грошові потоки. Після одного або двох років діяльності підприємство очікує надходжень чистого грошового потоку від інвестиційного проекту. Цей потік грошових надходжень є додат­ковим доходом від інвестиції мінус експлуатаційні витрати, які охоплюють прямі витрати, а також будь-які податкові платежі, які є грошовими потоками. Звісно, не всі інвестиції будуть мати таку модель грошових потоків: інвестиції фармацевтичної компанії в багатообіцяючі дослідження будуть мати відплив грошових коштів протягом кількох років перед тим, як ці дослідження призведуть до надходжень грошових потоків. У разі розширення інвестиційного проекту можуть відбуватися подальші зміни потреби в оборотному капіталі. Наприклад, коли зростає обсяг продажу, можна очікувати подібного зростання продажу в кредит, що призводить до відстрочки надходження потоку грошей у виробництво.

Амортизація. Амортизація — це концепція бухгалтерського обліку, за якою вартість основних фондів, що зношуються протягом життєвого циклу інвестиційного проекту, намагаються перенести на вартість виробленої за цей час продукції. Інвестиції амортизуються протягом певної кількості років, і амортизаційні витрати відносяться на рахунок прибутків і збитків після експлуата­ційних витрат. Проте під час оцінювання інвестицій увага приділяється позитивним і негативним змінам у грошових потоках і, отже, амортизацію можна ігнорувати. Повна вартість початкових інвестицій враховується в початкових витратах. І якщо ми будемо враховувати амортизацію в експлуатаційних витратах, то це призведе до подвійного обліку. До надходжень у вигляді чистих грошових потоків відносять тільки надходження грошових потоків. Сюди не входить бухгалтерський прибуток.

Альтернативна вартість. У деяких випадках розширення або диверсифікації інвестиційних проектів надходження грошових потоків можуть суттєво збільшуватися — діло розширяється, кош­тів стає надходити більше, ніж надходило до початку реалізації інвестиційного проекту. Проте в багатьох випадках суми надходжень грошових потоків варто порівнювати з надходженнями коштів, які б мали місце за реалізації альтернативних проектів. У випадку, коли підприємство має намір розмістити нове виробництво на земельній ділянці, яка є його власністю, воно має розглянути міркування стосовно використання земельної ділянки за відмови від будівництва нового виробництва. Якщо буде прийнято рішення відносно продажу цієї земельної ділянки, тоді її ринкова ціна й становитиме альтернативну вартість. Це може розглядатися як надходження грошового потоку в тому разі, коли інвестиційну пропозицію не буде реалізовано. Так само інвестування в обладнання може призвести до скорочення витрат, які б мали місце за відсутності таких інвестицій.

Життєвий цикл інвестиції залежить від фізичного, економічного й технологічного життя інвестиції. Деякі проекти мають чіт­ко визначену в роках тривалість. Інші можуть бути подовжені на невизначений термін, наприклад у разі впровадження нового продукту. У таких випадках можна використати один із двох підходів.

· За тривалість життя проекту можна взяти період, протягом якого завод або фабрика будуть використовуватись для виробницт­ва нового продукту. Якщо очікується, що життєвий цикл продукту буде коротшим ніж життєвий цикл заводу, можна включати залишкову вартість заводу в грошові потоки останнього року.

· Можна передбачити грошові потоки наперед на перші шість — дев’ять років, а потім використовувати залишкову вартість для оцінки вартості інвестицій у новий продукт у наступні роки.

Вартість капіталу. У методах оцінки інвестицій, які ґрунтуються на показнику чистої теперішньої вартості, використовується такий термін, як ставка дисконтування. Інші методи використовують альтернативну вартість. Вартість залученого для реаліза­ції інвестиційного проекту капіталу визначається підприємством і називається бар’єрною ставкою, або мінімально необхідною ставкою дохідності. Проте прийнятнішим вважається термін «аль­тернативна вартість капіталу», оскільки він найточніше відображає економічну сутність і відповідає ринковій процентній ставці для інвестиційного проекту з еквівалентним рівнем ризику. Будь-який інвестиційний проект має забезпечити дохідність, яка хоча б компенсувала акціонерам втрачені можливості інвестувати свої гроші деінде, наприклад на ринок капіталу або ж у нефінансові активи. Якщо інвестиційні пропозиції не забезпечують ринкового рівня дохідності, тоді варто інвестувати кошти в інші проекти.