Сторінка
1
Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” та Указом Президента України “Про Загальні засади функціонування Національного депозитарію України” до виключної компетенції Національного депозитарію України віднесено стандартизацію депозитарного обліку та стандартизацію документообігу щодо операцій з цінними паперами (для узагальнення надалі - стандартизація депозитарної діяльності). Забезпечення НДУ виконання зазначених вище напрямків діяльності впливатиме на інтереси не тільки професійних учасників індустрії цінних паперів а й просто власників цінних паперів.
Справа у тому, що за останні десять років в економіці України відбулися суттєві ринкові перетворення, які призвели до появи індустрії цінних паперів. Отримавши в спадщину планову економіку, Україна не мала ресурсів на утримання нерентабельних підприємств та громіздкої системи управління державним господарством. Тому за рахунок проведення приватизації держава передала акціонерам відповідальність за управління підприємствами. Це призвело до появи великої кількості цінних паперів. В приватизації приймала участь більше ніж половина населення України.
Що ж саме отримали власники цінних паперів та де знаходяться цінні папери?
При проведенні приватизації пошуки відповідей на ці питання були не актуальними. Власники цінних паперів отримували будь-які сурогати, що мали підтверджувати право власності на цінні папери. Тільки у 1998 році Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” нарешті врегулював процес підтвердження права власності на цінні папери та процес переходу прав, що випливають з права власності на цінні папери.
Важливо зауважити, що сам по собі папірець цінного паперу мало чого вартий. Паперовий (документарний) цінний папір без наявності засвідчених у ньому зобов'язань емітента може мати вартість тільки для нумізматів. Засвідчені емітентом у цінному папері зобов'язання фактично визначають “цінність” цінних паперів для інвесторів. Право власності на цінний папір передбачає для власника володіння, розпорядження та користування цим цінним папером. Володіння та розпорядження відноситься саме до цінного паперу. А от реалізація власником свого права користування цінним папером і є, фактично, реалізацією прав, які закріплені у цінному папері.
Власник може відразу отримати права, що закріплені у цінному папері, при передачі йому тільки документарних цінних паперів на пред’явника.
На відміну від розвинутих європейських країн, де в обігу знаходяться переважно цінні папери на пред’явника, в Україні вся приватизація проводилася іменними цінними паперами. Саме тому в Україні в обігу переважно знаходяться або іменні цінні папери, або цінні папери, випущені в бездокументарній (електронній) формі. Права, які закріплені у таких цінних паперах, новий власник отримує не з моменту вручення попереднім власником якогось документу, який підтверджує його право власності, а з моменту реєстрації нового власника у реєстратора або у зберігача цінних паперів. Таким чином, в Україні власники на руках мають тільки підтвердження про володіння цінними паперами. Облік прав, що випливають з права власності на цінні папери, фактично, ведуть реєстратори або зберігачі. Отже, зацікавленість власників цінних паперів у створенні надійної системи обліку цінних паперів за допомогою стандартів НДУ очевидна.
За часів існування СРСР потреби у депозитарному обліку цінних паперів не було тому, що існували лише паперові державні облігації, які випускалися на пред'явника. Методологію нової облікової системи необхідно було створювати з нуля. Україні поталанило, що більше ста країн світу вже пройшли цей шлях. Наявність досвіду інших країн надала можливість заощадити і кошти і час, яких і так не було. Але для сліпого копіювання іноземних досягнень великого розуму не потребується. Проблема у тому, що разом з чужою обліковою системою необхідно переприйняти всі законодавчі акти, що регулюють права власності і зобов'язальні права в Україні, створити таку ж систему нагляду і інфраструктуру та бажано змінити менталітет населення. Такий революційний шлях був неприйнятний і тому досвід розвинутих країн необхідно було адаптувати до українських реалій. При цьому існували суттєві проблеми і морально застарілі норми законодавства, які заважали запровадити новації світової індустрії цінних паперів.
В розвинутих країнах облікові системи цінних паперів вже давно існують і всі операції з цінними паперами здійснюються саме через такі депозитарні системи. Процедури обліку, клірингу та розрахунків, що використовують депозитарії та зберігачі, визначають дієвість та ефективність ринків цінних паперів, допомагають забезпечити їх цілісність, знизити рівень ризику та заощадити значні кошти. Саме тому зближення існуючого і майбутнього законодавства України з міжнародними нормами є важливими умовами досягнення привабливості української індустрії цінних паперів для інвесторів.
Ґрунтовного осмислення стратегії європейської інтеграції України можливо досягти на основі вивчення конкретних європейських та міжнародних норм і на цій основі забезпечити реалізацію таких норм у вітчизняних нормативно-правових актах. Ця вимога, зокрема, встановлена в Законі України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до здійснення стандартизації депозитарного обліку і стандартизації документообігу щодо операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм. Впровадження НДУ стандартів повинно стати реальним кроком до адаптації українського законодавства до міжнародних і, зокрема, європейських норм.
Завантажити реферат