Сторінка
3

Сутність та необхідність інвестиційного аналізу в умовах ринкової економіки

Інвестиційний портфель формується для отримання в майбутньому грошових потоків у формі дивідендів, процентів за вкладами й поступового повернення початкових капіталовкладень продажем інвестиційних інструментів, які з плином часу можуть амортизуватися або ринкова ціна яких може знизитися. За бюджетування капіталу компанії капіталовкладення планується робити для отримання грошових потоків від додаткового прибутку й потенційного повернення частини інвестованого капіталу.

На діючому підприємстві ситуація ускладнюється необхідністю не тільки сформувати портфель інвестицій, а й урахувати наявне обладнання та інші активи. Крім того, аналіз інвестиційних пропозицій ускладнюється ще й тим, що у пропозиціях численні інвестиційні витрати розподіляються в часі.

Ще складніше визначити рівень дохідності інвестиції. Якщо у процесі фінансових інвестицій інвестор зазвичай отримує певні виплати у вигляді процентів або дивідендів, то здійснені підприємством інвестиції генерують додаткові прибутки від більшого обсягу продажу нових продуктів або скорочення витрат. Чистий додатковий прибуток від даної інвестиції буває важко визначити, оскільки він «запакований» у загальній фінансовій звітності підприємства разом з іншою обліковою інформацією. Аналіз інвестиційних пропозицій потребує серйозного економічного обґрунтування й прогнозування майбутніх умов функціонування під­приємства, що виходить за межі простого використання фінансової звітності.

Якщо проводити аналогію між бюджетуванням капіталу та інвестиційним портфелем, то в ідеальному варіанті бюджетування капіталу зводиться до ранжирування всіх інвестиційних пропозицій у порядку зменшення їхньої дохідності й вибору комбінацій інвестиційних пропозицій, яка б забезпечувала бажану сукуп­ну дохідність за наявності обмежень за рівнем ризику й обсягах доступних фондів. Розроблені й значно доопрацьовані за останні двадцять років концепції значною мірою покладаються на теорію інвестиційного портфеля як за оцінки ризику, так і в порівнянні між дохідністю інвестицій і вартістю капіталу, який забезпечує їх.

Ефективний аналіз капіталовкладень потребує чіткого усвідомлення того, як багато змінних величин необхідно взяти до уваги. Для того щоб отримані результати були точними й потрібними, необхідно спиратися на певні базисні положення:

¾ визначення проблеми;

¾ природа інвестицій;

¾ оцінка майбутніх витрат і вигод;

¾ додаткові грошові потоки;

¾ важлива облікова інформація;

¾ незворотні витрати;

¾ вартість грошей у часі та дисконтування майбутніх грошових потоків;

¾ чиста теперішня вартість.

Визначення проблеми. Будь-яка оцінка починається з чіткого визначення того, що повинна дати дана інвестиція. Ретельне ви­вчення проблеми, яка має розв’язуватися через реалізацію певного інвестиційного проекту та визначення можливих альтернатив відносно інвестиційного проекту, що планується, є найважливішою передумовою для правильного аналізу.

У більшості випадків існують два або три способи досягнення цілі інвестицій. Ретельний аналіз специфічних обставин може виявити більшу кількість рішень. Наприклад, рішення відносно заміни застарілого обладнання в кінці строку його експлуатації, на перший погляд, припускає однозначну відповідь — «так» або «ні».

Найбільш наочний альтернативний варіант, як і в будь-якому іншому випадку, — нічого не робити (тобто продовжувати завантажувати обладнання, поки його не спишуть). За таких обставин поточні витрати значно перевищать витрати на придбання нового обладнання. Хоча існують і не такі очевидні альтернативи. Можливо, підприємству варто взагалі припинити випуск певного виду продукції. Такий варіант вибору принаймні варто розглянути. Докази, які стоять за цим радикальним припущенням, прості. Наприклад, висока ефективність нового обладнання здатна підняти прибутковість продукту від низького рівня до середнього. Насправді ж для компанії можуть існувати такі інші альтернативи, які дадуть більший прибуток на вкладені фонди. Іншими словами, у разі заміни варто підрахувати витрати, що включають в себе дохід, який могли принести ресурси за найбільш вигідного їх альтернативного використання. Якщо прийнято рішення щодо продовження випуску продукції, для керівництва існує ще кілька альтернатив. Серед них, наприклад, заміна обладнання таким самим або потужнішим, більш автоматизованою моделлю, чи заміна на обладнання, що використовує інші технологію та виробничий процес. Рис. 1.3 демонструє основні варіанти вибору такого капіталовкладення, як заміна обладнання.

Рис. 1.3. Альтернативи інвестиційних рішень

Природа інвестицій. Більшість капіталовкладень незалежні одне від одного. Це значить, що рішення відносно вибору одного капіталовкладення не заважає вибрати й будь-яке інше, звісно, за наявності коштів. У цьому сенсі їх можна розглядати як портфель альтернатив. Аналіз і висновки для кожного з прийнятих рішень будуть відносно незалежними від майбутніх і минулих капіталовкладень.

Проте в практиці інвестування обставини можуть скластися так, що інвестиційні проекти починають настільки конкурувати між собою за своїми цілями, що вибір на користь одного заважає вибору іншого. Так трапляється, коли розглядаються два можливі способи вирішення однієї проблеми. Такі інвестиційні проекти називають взаємовиключними. Значення такої умови стає очевидним у разі обговорення критеріїв оцінки економічної привабливості. Аналогічні обставини можуть також виникнути тоді, коли керівництво установлює жорсткий ліміт витрат, який часто називають встановленням «раціону» капіталовкладень. Це заважає інвестувати деякі цінні проекти, оскільки рішення про реалізацію інших проектів уже було прийнято.