Сторінка
1
Ринок цінних паперів (РЦП) — це сегмент фінансового ринку, що охоплює грошовий ринок та ринок капіталів і за допомогою особливого типу інструментів — цінного паперу — забезпечує акумуляцію, розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів. На відміну від інструментів кредитного ринку, які жорстко регламентують взаємовідносини позичальника і кредитора, інструменти РЦП мобільні й можуть вільно продаватися, купуватися чи бути об'єктом суспільних відносин (успадковуватися, даруватися тощо).
Місце РЦП у структурі фінансового ринку
Ринок цінних паперів охоплює грошовий ринок щодо обігу короткотермінових зобов'язань, наприклад векселів, які обертаються на обліковому ринку. Довготермінові чи навіть безтермінові цінні папери (такі як акції) обертаються на ринку капіталів.
До основних факторів виникнення і становлення РЦП належать:
• формування держав;
• розвиток міжнародної торгівлі. Так, в епоху великих географічних відкриттів з появою нових ринків збуту та постачання сировини постала потреба у масштабному залученні капіталу за допомогою
нових форм. Прообразом майбутніх акціонерних товариств стали Ост-Індська та Вест-Індська пайові компанії, починаючи із середини XVI ст. пайовики отримують частку доходу не в товарній формі, а у грошовій (дивіденд);
• первісне нагромадження капіталу; промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке перевищувало споживання і було джерелом накопичення значних фінансових активів;
• розвиток організаційних форм суспільного виробництва; поява промислових корпорацій та акціонерних банків.
Таким чином, розвиток ринку цінних паперів є наслідком економічного розвитку, але, у свою чергу, зумовлює оптимізацію структури господарства.
Завдання РЦП полягає у створенні умов і забезпеченні повного та швидкого переливання заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б і інвесторів, і емітентів. Через РЦП акумулюються грошові нагромадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб, що спрямовуються на виробниче та невиробниче вкладення капіталів.
Принципи функціонування РЦП
• соціальна справедливість — створення рівних можливостей і спрощення доступу інвесторів та позичальників на ринки фондових ресурсів; недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів;
• правова урегульованість — створення розвиненої правової структури забезпечення діяльності фондового ринку, що чітко регламентує поведінку його суб'єктів;
• контрольованість — створення надійного механізму обліку й контролю, запобігання зловживань на РЦП;
• прозорість, відкритість — забезпечення надання інвесторам повної інформації про умови випуску та обігу цінних паперів; контрольованість фінансово-господарської діяльності емітентів;
• конкурентність — забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найвигідніше залучення фінансових ресурсів і встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умови контролю й дотримання доброякісної конкуренції учасниками фондового ринку;
• ефективність — максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки.
Структура ринку цінних паперів
За стадією обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринки.
На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою. Іншими словами, первинним ринком є економічний простір, де виникають взаємовідносини суб'єктів у процесі первинного продажу і придбання цінних паперів. Це означає, що первинні ринки існують як відносно нетривалі ринкові відносини і є тимчасовими ринками. На первинному ринку емітент може продавати цінні папери самостійно або з допомогою посередників.
На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному ринку, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, змінюються їх власники, а отже, взаємодія суб'єктів у процесі обігу цінних паперів утворює вторинний ринок. Основна функція вторинного ринку полягає у створенні можливості для потенційних інвесторів придбання у власність цінних паперів і забезпечення їх ліквідності. Формування і розвиток вторинного ринку сприяють:
• розвитку відносин власності (цінні папери переходять у власність від одного суб'єкта ринку до іншого);
• переливанню капіталу з однієї сфери діяльності в інші;
• формуванню цивілізованого РЦП;
• розширенню фінансового ринку;
• розширенню кола учасників РЦП;
• створенню можливостей для підвищення ліквідності не лише цінних паперів, а й економіки країни загалом.
Первинний і вторинний ринки мають певні відмінності. Предметом угоди купівлі-продажу на вторинному ринку є цінні папери, які раніше були придбані у процесі викупу у емітента. Дохід від продажу цінних паперів на вторинному ринку належить не емітенту, як на первинному ринку, а власникам зазначених цінних паперів (інвесторам чи дилерам), які на вторинному ринку є продавцями. На вторинному ринку купівля-продаж цінних паперів не може здійснюватися шляхом підписки.
З позицій організації вторинний ринок поділяється на позабіржо-вий та біржовий. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим на відміну від біржового — централізованого. У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (близько 90 %) цінних паперів, а на біржовому — відносно незначна їх частина (10 %). Однак саме біржовий ринок, де зосереджені найякісніші цінні папери, визначає кон'юнктуру та процес розвитку фондового ринку.
Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерських фірм, які часто є членами біржі й пов'язані між собою та найбільшими інсти-туційними інвесторами. До основних ознак позабіржового ринку належать такі:
• чисельність продавців цінних паперів завдяки відсутності жорстких (порівняно з біржею) умов реєстрації учасників;
• відсутність єдиного курсу на однакові цінні папери (курс узгоджується під час переговорів між покупцем і продавцем);
• торгівля цінними паперами відбувається в різних місцях і в різний час;
• відсутність єдиного центру, який організовує торгівлю цінними паперами і відпрацьовує її методологію.
У різних країнах світу позабіржові ринки відіграють різну роль у загальноринковій взаємодії з цінними паперами. Наприклад, у Данії Позабіржовий ринок відіграє доволі незначну роль, а у США, навпаки, він масштабніший порівняно з біржовим за кількістю учасників та обсягом угод.
Завантажити реферат