Сторінка
4

Архітектура Китаю (V ст. до н.е. – XVIII ст.)

Перед основними будинками палацу на площах симетрично розташовували також декоративні вази, курильниці й великі бронзові посудини (рис.5.16). Ці декоративні елементи разом із різьбленим мармуром сходинок і мальовничим орнаментом будинків посилювали художню виразність споруд у загальному архітектурному ансамблі.

Незважаючи на вражаючі розміри, павільйони палацу (рис.5.17) справляють враження легкості та витонченості. Тонке пророблення деталей, гармонійне поєднання окремих частин, дрібні за рисунком багатоярусні й багато декоровані доугуни посилюють це враження. Окрасами гребенів дахів, бруківок шляхів, призначених для урочистих процесій, що йшли до тронних зал, а також стін були зображення драконів.

Дракон (рис.5.18) – це казкова істота. В його зображенні фантастично об'єднували голову хамелеона, роги оленя, вуха бика, хвіст змії, пазурі орла, луску риби. Однак із цим страхіттям у Китаї зв'язана уява не про щось жахливе, а навпаки, про благодать. Дракон – втілення родючої води, хмар, гірських вершин, неба взагалі, а також символ імператорської могутності й досконалості.

Прямокутник Забороненого міста оточував прямокутник Імператорського міста, який в свою чергу був відокремлений від Внутрішнього міста муром та ровами з водою. В ньому розміщувалося декілька великих імператорських парків.

Через численні сади та парки строга симетрія й чіткість загального планування міста не вносять в його образ монотонність. Сади підкреслено асиметричні, відзначаються вільною та мальовничою композицією, вмілим використанням малих архітектурних форм: кам'яних арочних містків, альтанок із поетичними назвами, як-от: "для читання віршів", "для слухання течії води". У таких парках, як правило, все - і мальовничі групи дерев, і ставки, й острівці, і пагорби - зроблено штучно, але так, щоби створити враження, немовби це створено природою. Сади огороджувалися високим муром і являли собою ізольований світ, який відтворював у малій формі розмаїтість і велич природи й нічим не нагадував про тяготи реального життя.

До ансамблів, які знаходяться у межах Імператорського міста і безпосередньо зв'язані з імператорським палацом, належать парки Трьох морів. Найбільшого розвитку в XVII –ХVIII ст.ст. набув парк "Північне море" – Бейхай (рис.5.19). Він виник ще у X – ХП ст.ст., коли було викопане

озеро, насипані острови й пагорби по його берегах. В ХП ст. привезено здалеку силу-силенну декоративного каміння, з якого споруджено гірки, гроти та ущелини. Загальна площа парку 104 га, з них 54 га займає озеро. В його південній частині знаходиться острів Цюнхуадао – центральна частина ансамблю парка.

В середині його, на вершині пагорба, в 1651 р. була споруджена величезна бутилеподібна цегляна обштукатурена зверху пагода на високому квадратному цоколі (рис.5.20). Вже сама величезність форм Білої пагоди складає деякий дисонанс із витонченим і легким стилем дерев'яних споруд палацового типу на цьому пагорбі.

Вздовж північного берега озера була побудована видовжена двоповерхова галерея з "Павільйоном хвиль" у центрі та " Баштами лазурового відблиску" по краях (рис.5.20 – внизу). Легкі галереї разом із дахами башт й павільйонів гармонійно вписалися в пейзаж парку з альтанками, терасами, гірками, стрімкими водоспадами, дзюркотливими струмками і містками через них.

Орнаменти, які прикрашали паркові споруди, зорово ще більше їх полегшували. В китайському орнаменті (рис.5.21) головна роль відводиться геометричним мотивам. Це, насамперед, китайський меандр, який розміщували одиночно або парами. Його вважали символічним зображенням грому. Мабуть, він походив від круглих форм спіралі. Часто застосовували закручені орнаменти, в котрих два, три чи більше спіральних хвостів немовби обертаються навколо загального центра.

На рис 5.22 показаний ще один куточок парку Бейхай. Прогулянкова стежинка йде понад краєм мальовничого ставка, крізь легкий, багато оздоблений павільйон, її оточують уламки скель.

У ХVII – ХVIII ст.ст. багато уваги приділялося будівництву імператорських парків в околицях Пекіна. З них найбільший парк Іхеюань ("Сад безтурботного відпочинку"), в якому розміщувалася літня резиденція імператора. Його загальна площа 330 га. Гігантський парк являє собою нескінченний лабіринт алей та стежинок, які підіймаються до якої-небудь гори, огинають її й виходять до тихих, зарослих лотосом водоймищ або до маленьких садочків. Тут теж є мальовниче штучне озеро. Його порізані береги то зближуються, то відходять один від одного, немовби грають у якусь невідому гру. В парку гармонійно об'єднані гори, рівнини, водоймища та архітектура. Різних споруд

тут більше 500. Легкістю форм відзначаються і біломармурові мости, що поєднують береги Іхеюаню з островами. Серед них – міст Чанцяо ("Довгий міст"), що створює плавний вигін і складається з сімнадцяти прогонів у вигляді півкруглих арок, які підвищуються до центру (рис. 5.23). Це один з найкрасивіших мостів цього типу у Китаї.

Центром садово-паркової архітектури півдня Китаю на протязі майже тисячі років був Сучжоу – місто просвітителів і художників, поетів й музикантів, відставних урядовців, багатих вельмож та купців, які мали у своїх садибах великі і малі сади. Парки Сучжоу створювалися століттями, часто при переході до іншого власника перебудовувалися. Парки також багато разів розширювалися, поглинаючи суміжні території, внаслідок чого межі парків ставали надзвичайно порізаними й ламаними (рис. 5.24).

Середньовічна замкненість сприяла тому, що навколо парку зводилися високі стіни, які правили не тільки за зовнішнє оточення парку, але й були важливим композиційним елементом, що зберігав парк як архітектурну єдність.

Південний напрям садово-паркової архітектури характерний також і тим, що в його основі лежить прагнення до створення місця для відпочинку, праці, роздумів. Тому в таких парках немає