Сторінка
1
Поняття архітектури як мистецтва організації простору для певної діяльності людини, викликає необхідність відповідної оцінки архітектурно-просторових якостей навколишнього середовища на будь-якому її рівні (від будинку до міста і регіону). Результати такої оцінки, їх аналіз стають основою для створення спектру прогнозованих дій по формуванню або перетворенню середовища. Однією з форм такого прогнозування стає архітектурний або архітектурно-містобудівний проект (проект будівлі, генеральний план міста, схема районного планування, зонінг тощо).
В цьому значенні архітектурний моніторинг є частиною моніторингу стану навколишнього штучного середовища і вивчає процеси перетворення такого середовища для життєдіяльності людини і суспільства, які невпинно змінюються. Слід зазначити, при цьому, що принципи архітектурного моніторингу ще не відпрацьовані належним чином і він сам представляє для архітектурної науки нову і ще не розроблену сферу.
Середовищні архітектурно-містобудівні принципи архітектурного моніторингу витікають з визначення архітектурних якостей міського простору: «Міський простір повинен створювати візуально активне середовище, стимулювати життєдіяльність, об’єднувати два ключові моменти - форму і діяльність. Міста повинні проектуватися не монотонно завченим технократичним способом, а як художній ансамбль, візуально зв’язаний ходом руху, який розвивається в часі, і представляє колажну систему елементів минулого, теперішнього і майбутнього часів. Такий ансамбль може виникати тільки на основі образної виразності природного ландшафту, з урахуванням кліматичних, візуальних, соціальних особливостей, що створюють кожного разу знову емоційно забарвлене штучне середовище».
Універсальне поняття моніторингу має на увазі систему безперервного спостереження, вимірювання і оцінки стану навколишнього середовища.
Одержувана в ході моніторингу інформація використовується в цілях охорони навколишнього середовища. Процедурну частину моніторингу можна зобразити у вигляді ланцюжка: вимірювання - аналіз - опис - моделювання - оптимізація.
Загальний моніторинг стану навколишнього середовища може здійснюватися на локальному, регіональному, національному і глобальному рівнях.
У вузькому значенні слова під моніторингом розуміють спостереження (контроль), оцінку і прогноз стану навколишнього середовища
Таблиця 1. Складові частки моніторингу
|
МОНІТОРИНГ | ||
|
Спостереження за станом навколишнього середовища і за чинниками, що на нього впливають |
Оцінка фактичного стану навколишнього середовища |
Прогноз стану навколишнього середовища |
Таблиця 2. Система понять моніторингу:
|
Спостереження |
цілеспрямоване і організоване сприйняття зовнішнього світу, що доставляє матеріал для наукового дослідження. |
|
Вимірювання |
пізнавальна процедура, здійснювана на емпіричному рівні наукового дослідження і така, що включає визначення характеристик матеріальних об’єктів (якісних і кількісних). |
|
Оцінка |
прийняте науково обґрунтованими правилами і нормами схвалення або засудження різних об’єктів і явищ дійсності, подій і вчинків людей залежно від їх значущості в оцінюваній ситуації. |
|
Аналіз |
процес уявного або фактичного розкладання цілого на складові частини. Аналіз (як і синтез) виступає як логічний прийом мислення, пов’язаний з рядом розумових операцій: абстракцією, узагальненням, апперцепцією і т.д. Розчленовування цілого на його частині дозволяє виявити будову досліджуваного об’єкту, його структуру. |
|
Опис |
етап наукового дослідження, що полягає у фіксації даних експерименту або спостереження за допомогою певних систем позначень, прийнятих в науці. Опис проводиться як шляхом звичайної мови, так і спеціальними засобами, що становлять мову науки (символи, картини, графіки, креслення і т.п.). Опис готує перехід до теоретичного дослідження об’єкту. |
|
Моделювання |
відтворення в схемі, зразку або прообразі характеристик об’єкту, що вивчаються, як системи взаємозв’язаних елементів, задачею яких є досягнення поставленої перед об’єктом мети. |
|
Оптимізація |
створення сприятливих соціальних, утилітарно-функціональних і художньо-естетичних умов для життя і діяльності людини і людства. Оптимізація заснована на науковому пізнанні законів суспільного розвитку, на науково-технічному прогресі і духовному зростанні людини і суспільства. |
|
Прогноз |
різновид наукового передбачення. |
|
Наукове передбачення |
прогноз неспостережуваних або не встановлених ще на практиці явищ природи і суспільства, заснований на узагальненні теоретичних і експериментальних даних і обліку об’єктивних закономірностей розвитку. |
Під архітектурним моніторингом слід розуміти систему спостережень, оцінки і прогнозу будь-яких змін в архітектурі в цілому і в її окремих проявах (стилістичних, функціональних, типологічних, конструктивних, пластичних, композиційних, образних, регіональних і т.д.). При цьому важливо враховувати середовищний характер самого принципу моніторингу.
Окремим випадком архітектурного моніторингу є архітектурний моніторинг міського середовища (таблиця 3).
Терміном «навколишнє середовище» прийнято називати «середовище проживання і виробничої діяльності людства» (ВРЕ, 3-є вид.). В більш широкому значенні під навколишнім середовищем розуміють «сукупність фізичних, біологічних об’єктів і соціальних чинників, здатних виявляти негайну або таку, що виявляється згодом, пряму або опосередковану дію на живі істоти і на різні види людської діяльності».
Під навколишнім природним середовищем розуміються природні об’єкти, здатні до самопідтримки і такі, що мають велике значення для рівня життя людей і економічного потенціалу суспільства. Штучне навколишнє середовище, або техносфера, включає об’єкти, створені людиною в процесі трудової діяльності. Антропосферу складає саме населення. Зміни природного середовища в процесі діяльності населення називаються антропогенними змінами. Вони формують антропогенне середовище, дієвою частиною якого є архітектура.
Завантажити реферат1 2