Сторінка
1

Технологія розвитку суб'єкта знання в носія мудрості

Поняття «мудрість» має безліч трактувань. Одне з них свідчить, що мудрість є вище знання, цілісне, духовно-практичне, вищого порядку, орієнтоване на осягнення абсолютного смислу буття.

Більшість визначень мудрості, що зустрічаються в класичній етико-філософській традиції, підкреслюють у ній саме момент вищого знання в його цілісному вираженні. За Лейбніцем, мудрість є «знання вищого блага»; Л. Толстой визначав її як «знання вічних істин, застосовуваних до життя». Один з вагомих першопочаткових смислів мудрості пов'язаний із психічною трансформацією людини, суб'єкта знання на шляху сходження до верших духу. В етико-філософському контексті значення слова «мудрість» тісніше за все переплітається з грецьким поняттям «Софія», що означає не тільки суб'єктивний стан душі, але й об'єктивні характеристики речей [1, 618].

Протягом багатовікової історії людський досвід запропонував безліч варіантів розвитку людини, перетворення індивідуума на мудреця. Кожна культура вносить у практики формування особистості свої особливості, колорит. Від культу самобичування (християнство) до вживання галюциногенів (шлях воїна індіанців які, деякі культи індуїзму, буддизму).

Метою цієї роботи є запропонувати один з варіантів технології розвитку людини як суб'єкта знання, але з урахуванням тенденцій розвитку сучасного інформаційного суспільства.

Пропонована технологія є результатом синтезу деяких відомих авторові практик самовдосконалення й філософсько-теоретичних систем [2; 3; 4].

Для практичної реалізації технології мудрості необхідні такі основні умови:

- свобода духовного розвитку;

- мир і злагода між народами;

- стабільність у суспільстві.

Хотілося б звернути увагу, що ніхто, окрім релігійних організацій, по суті, цим питанням не опікується - ні політичні партії, ні державні чи громадські організації. Відзначимо також, що осторонь від роботи щодо надання духовної допомоги перебуває, на жаль, і вся система освіти. У зв'язку з цим постало питання про створення в структурі освіти підрозділів, що могли б надавати людям духовну допомогу, здійснювати свого роду духовну терапію, допомагати знаходити шляхи сходження до мудрості як загальнолюдської цінності. Поки ж перед нами стоїть завдання з'ясувати, з чого починається процес реалізації мудрості на рівні людської реальності. Для цього, у першу чергу, необхідно стати на шлях мудрості.

Якими ж є шляхи оволодіння мудрістю як духовною формою суб'єктивного пізнання й утілення цінностей у тканину буття? Як відомо, для кожної людини шлях до мудрості є довгим, важким і в кожного він свій, неповторний. Тому ті, хто сприймає «подорож» до мудрості глибоко й серйозно, мають рідкісну можливість стати переможцем і лідером. Шлях до мудрості вимагає від суб'єкта усвідомлення своєї обмеженості й повного зосередження на шуканій меті. Свідомість і дух повинні бути повністю очищеними від непотрібної інформації. Традиційні релігії використовують для цього пости, самотортування, оскільки вважають, що подібні методи призводять до просвітленого сприйняття світу, допомагають наблизитися до особливого знання, осягнути сокровенне. Збережувачі багатьох традицій мудрості вдаються до особливих ритуалів і ритуальних предметів: молитвених колес, чоток, співів, танців тощо. В усіх традиціях досягнення мудрості застосовують системи ритуальних рухів чи використовують предмети, що сприяють концентрації розуму. Однак в цілому можна виділити спільні для всіх традицій мудрості шляхи її досягнення.

Існує кілька способів, рівнів оволодіння мудрістю, котрі є невідокремними для кожної людини. У загальному плані це два шляхи.

1. Теоретичний. Це шлях оволодіння філософією як особливою формою проблемного рефленсування, як способои особистісного осягнення мудрості.

2.Практичний. Це шлях руху мудрості через здоровий глузд, практичний розум. Це шлях, коли осягнення мудрості відбувається в гущавині життя посередництвом вибору й відбору оптимальних форм, способів поведінки та дій. Це дотримання звичаїв, традицій народної культури, які допомагають людині вижити, сприяють підвищенню її матеріального й духовного добробуту, а в кінцевому підсумку, збільшенню обсягу ступеня свободи й мудрості в розвиткові окремих особистостей та їхніх спільнот.

Знання про ці шляхи, на наше глибоке переконання, необхідно одержувати в процесі освіти й виховання. Освіта має бути орієнтована не тільки на опанування професійними знаннями, але й передусім на духовне підвищення особистості, на формування в неї софійної свідомості й софійного способу життя.

У зв'язку з цим виділяємо методи, способи, принципи, прийоми оволодіння софійною свідомістю й переходу до софійного буття:

1. У першу чергу, у людини повинна виникнути потреба стати на Шлях духовного сходження до Мудрості. Починається цей принцип з реалізації принципу Сократа: «Пізнай самого себя», тобто на стадії набуття особистістю самоусвідомлення. Самоусвідомлення - це розуміння самого себе, розуміння того, хто «Я», навіщо «Я», чим я відрізняюся від інших людей, що в мені хорошого й що поганого, тобто є це й розуміння себе в світі й світу в собі, і багато іншого.

2. Як належний з цього результат - це прагнення усвідомити смисл свого життя

3. Під час розвитку самооусвідомлення необхідним є вміння залучати до пізнання своє серце й свою волю.

4. Розпізнавання меж розуму, абстрактного мислення.

5. Виявлення значення інших рівнів і форм пізнання.

6. Формування в собі творчого типу мислення.

7. Дуже важливо напрацювати в собі внутрішню потребу до формулювання й розв'язання нових проблем.

8. Прагнення до пізнання цілісної істини.

Як висновок і керівництво до дії можна сформулювати такі положення.

- Формуй у собі творчий склад розуму, постійну внутрішню потребу ставлення й генерації нових ідей і проблем.

- Посередництвом діалогу та інших методів оволодівай проблемно-суперечливим баченням дійсності, оскільки наше життя є постійним розв'язанням безлічі проблем як усвідомлених суперечностей.

- У дискусії не припускай дошкульностей на особистості учасників діалогу, намагайся аргументувати свій погляд, знайди шлях до згоди з тими, хто має іншу думку, прагни до високої культури спілкування.