Сторінка
2

Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самоврядування

Повноваження місцевого самоврядування — це визначе­ні і закріплені в Конституції, законах України та інших нор­мативно-правових актах права та обов'язки суб'єктів систе­ми місцевого самоврядування, необхідні для реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування на відповідній території.

Повноваження органів місцевого самоврядування закріп­лені у розділі 2 "Організаційно-правова основа місцевого са­моврядування" Закону, який включає повноваження:

- сільських, селищних та міських рад (статті 25-26);

- виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (статті 27-41);

- сільського, селищного, міського голови (ст. 42);

- районних і обласних рад (статті 43-44).

Крім перелічених повноважень, у згаданому розділі, у главі 5 "Порядок формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування", визначаються: порядок формування рад (ст. 45); порядок підготовки і про­ведення сесій рад (ст. 46); організація роботи постійних ко­місій (ст. 47); тимчасових контрольних комісій рад (ст. 48); депутатів (ст. 49); секретаря сільської, селищної, міської ра­ди (ст. 50); виконавчого комітету ради, його повноваження та організація роботи (статті 51-54); організація роботи від­ділів, управлінь та інших виконавчих органів рад (ст. 55); ор­ганізація роботи голови відповідної ради (ст. 55), його за­ступника (ст. 56) та їх виконавчих апаратів (ст. 58), президії (колегії) районної, обласної ради (ст. 57); форми і зміст актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 59 Закону).

Щодо змісту повноважень сільських, селищних, міських рад, то вони поділяються на загальну і виключну компетен­цію цих рад.

У межах загальної компетенції сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати й вирішувати питання, віднесені Конституцією і Законом України "Про місцеве самовряду­вання в Україні" та іншими законами до їхнього відання (ст. 25 Закону).

Виключною компетенцією цих рад є питання, що роз­глядаються лише на пленарних засіданнях сільської, селищ­ної, міської рад (ст. 26 Закону).

До кола цих питань, зокрема, належать: утворення і лік­відація постійних та інших комісій, виконавчого комітету, ін­ших виконавчих органів рад; затвердження плану роботи ра­ди; заслуховування звітів голови, постійних комісій, керівників виконавчих органів рад; розгляд запитів депута­тів, прийняття рішення про проведення місцевого референ­думу; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку адміністративно-територіальних оди­ниць, цільових програм з інших питань місцевого самовряду­вання, затвердження місцевого бюджету та звіту про вико­нання бюджету тощо.

Повноваження виконавчих органів сільських і селищних рад поділяються на власні та делеговані повноваження у та­ких сферах: соціально-економічного та культурного розвит­ку, планування та обліку (ст. 27); в галузі бюджету, фінансів і цін (ст. 28); в сфері управління комунальною власністю (ст. 29); в галузі житлово-комунального господарства, побу­тового, торговельного обслуговування, громадського харчування (ст. 30); в галузі будівництва (ст. 31); у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту (ст. 32); у сфері регулювання земельних відносин та охорони навко­лишнього природного середовища (ст. 33); у сфері соціаль­ного захисту населення (ст. 34); у галузі оборонної роботи (ст. 36); щодо вирішення питань адміністративно-територі­ального устрою (ст. 37); щодо забезпечення законності, пра­вопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів грома­дян (ст. 38); інші повноваження виконавчих органів рад.

Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низ­кою гарантій, які являють собою конституційно-правові засоби забезпечення організації і діяльності місцевого само­врядування. Гарантії — найважливіша умова повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування визначених законом їх завдань, функцій і повноважень.

Основоположні гарантії місцевого самоврядування ви­кладено у Конституції України, інші — у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого са­моврядування захищаються в судовому порядку. Захист прав місцевого самоврядування в ряді випадків передбача­ється і галузевим законодавством. Зокрема, в суді розгляда­ються справи про адміністративні правопорушення, відпові­дальність за які настає в разі невиконання рішень органів самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть також зверта­тися до суду з вимогами про визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які об­межують права територіальних громад, повноваження орга­нів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 За­кону).

В судовому порядку вирішуються майнові спори між ор­ганами місцевого самоврядування (це прерогатива арбітраж­них судів).

Органи місцевого самоврядування мають право оскаржи­ти до суду відмову органу державної влади (в даному разі Міністерства юстиції або виконавчого комітету вищестоящої ради) зареєструвати положення (устав) про місцеве само­врядування.

Рішення органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 144 Конституції України з мотивів їх невідповідності Кон­ституції чи законам України зупиняються у встановленому порядку, з одночасним зверненням до суду.

Гарантіям місцевого самоврядування в Україні присвяче­но і розділ 6 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (статті 71-80). Так, у ст. 71 Закону визначається, що тери­торіальні громади, органи та посадові особи місцевого само­врядування самостійно реалізують надані їм повноваження.