Сторінка
5

Касове виконання бюджету

У 2002 р. розпочався процес запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахування міжбюджетних трансфертів. Це дає змогу володіти достовірною інформацією про надходження в розрізі видів доходів та бюджетів у режимі реального часу, надавати звітні дані заінтересованим органам з метою здійснення аналізу та прийняття управлінських рішень, реалізувати на центральному рівні механізм доведення бюджетних коштів до 595 місцевих бюджетів шляхом автоматичного щоденного перерахування міжбюджетних трансфертів за індивідуальними нормативами до кожного місцевого бюджету, а також здійснювати вилучення коштів до державного бюджету з 91 місцевого бюджету. І цим досягається поєднання заінтересованості обласного, міських і районних рівнів влади у надходженні загальнодержавних податків і зборів та своєчасного і в повному обсязі отримання місцевими бюджетами дотацій вирівнювання.

Наступний дуже важливий етап — запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за видатками. Він припадає на 2003—2004 рр. і передбачає, що рахунки розпорядників та одержувачів коштів поетапно будуть відкриті в органах Державного казначейства. Ці органи здійснюватимуть операції на рахунках розпорядників із зарахування та перерахування коштів, забезпечуючи попередній та поточний контроль за цільовим направленням бюджетних коштів.

З переходом місцевих бюджетів на казначейське обслуговування значно зростає обсяг навантаження на органи Державного казначейства. Кількість місцевих бюджетів, які повинні перейти на казначейське обслуговування, становить більше 12 тис., кількість розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів — ЗО тис., тобто в середньому один орган Державного казначейства обслуговуватиме 18 місцевих бюджетів.

Додатковий обсяг робіт виникне у зв'язку з великою кількістю звітної інформації, яку необхідно надавати органам місцевого самоврядування, іншим органам законодавчої влади на всіх рівнях. Крім того, необхідно враховувати також роботу з консолідації звітної інформації та складання управлінської звітності.

Сьогодні потрібно повністю вирішити питання управління бюджетними ресурсами держави. Всі ресурси держави повинні працювати максимально ефективно саме на державу, з дотриманням принципу наявності мінімально необхідної суми залишків коштів на рахунках Державного казначейства. З метою ефективного управління бюджетними ресурсами Державним казначейством України встановлено денний ліміт коштів на обласному рівні, який має забезпечити реальну потребу управлінь Державного казначейства у ресурсах на наступний день. Залишок коштів за день, який перевищує ліміт, перераховується щоденно після завершення операційного дня на рахунок Державного казначейства України.

У таких умовах Державне казначейство виважено підійшло до вибору моделі функціонування Єдиного казначейського рахунка. Ще в 1999 р. розглядалися два можливі варіанти відкриття кореспондентського рахунка (Єдиного казначейського рахунка) Державного казначейства в Національному банку України:

1) усім територіальним управлінням Державного казначейства України — в обласних управліннях Національного банку;

2) Державному казначейству України — на центральному рівні. Ураховуючи реальні можливості та стан здобутків Державного казначейства, в 1999 р. було прийнято рішення про відкриття 28 кореспондентських рахунків — відкриття Єдиного казначейського рахунка в кожному з обласних управлінь Державного казначейства України та на центральному рівні. При цьому Державне казначейство прийняло виважене рішення щодо скорочення функцій на рівні районних відділень. Це дало змогу зосередити виконання складних процесів на обласному рівні, обмеживши функціональність районних відділень. Інформацію про здійснені операції Державне казначейство України отримує шляхом її консолідації в автоматизованому режимі.

Сьогодні всі бюджетні грошові надходження Уряду автоматично спрямовуються на центральний кореспондентський рахунок за доходами, а платежі за видатками здійснюються через 28 кореспондентських рахунків у Національному банку України: один — для центрального казначейства і один — для кожного з обласних управлінь казначейства. При цьому всі ці рахунки містяться в єдиній системі електронних платежів, і тому Державне казначейство має до них прямий доступ. Управління цими рахунками здійснюється центральним казначейством.

Таким чином були створені передумови для завершального кроку з упровадження Єдиного казначейського рахунка на центральному рівні казначейства — відкриття кореспондентського рахунка на центральному рівні шляхом технічного злиття 28 діючих кореспондентських рахунків казначейства в НБУ у консолідований Єдиний казначейський рахунок з субкореспондентськи-ми рахунками для кожного обласного управління Державного казначейства України та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати НБУ на обласному і центральному рівнях. При цьому управління Єдиним казначейським рахунком здійснюється центральним апаратом Державного казначейства.

Список використаної літератури:

1. Колечко О. Д., Крилова В. Г., Машкова І. М., Яременко І. А. Збірник економічних текстів для домашнього читання (фр. мова). 364 с.

2. Колотило Д. М., Соколовський А. Т., Афтанділянц В. В. Міжнародні системи вимірювання в економіці. 176 с.

3. Колот А. М. Мотивація персоналу. 337 с.

4. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. 504 с.

5. Крушельницька Я.В. Фізіологія і психологія праці. 368 с.

6. Куденко Н. В. Стратегічний маркетинг. 152 с.

7. Лазарєва С. Ф. Економіка та організація інформаційного бізнесу. 667 с.

8. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна інвестиційна діяльність. 387 с.

9. Лук'янець Т.І. Рекламний менеджмент. 440 с.

10. Лютий О.І, Макаренко О.І. Збірник задач з вищої математики. 305 с.

11. Мартиненко А.О. Англійська граматика в таблицях. 168 с.

12. Мачуський В.В. Правові основи страхування. 304 с.

13. Мачуський В. В. Правове забезпечення підприємницької діяльності. Курс лекцій. 348 с.