Сторінка
3

Касове виконання бюджету

2. Розподіл загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів здійснювали установи комерційних банків. Вони порушували встановлені нормативи відрахувань та терміни їх перерахування. Унаслідок цього Державний бюджет недоотримував належних йому коштів.

3. Наявність великої кількості поточних бюджетних рахунків не давала змоги застосувати механізм попереднього контролю за їх використанням. Кошти бюджету були розосереджені на багатьох рахунках міністерств, відомств, які використовувалися неефективно.

4. Звітність Національного банку Міністерству фінансів була єдиним джерелом даних, які давали змогу контролювати процес виконання бюджету. Міністерство фінансів не мало повноважень та реальних важелів управління коштами.

Зазначені недоліки діючої на той час системи касового виконання бюджету не давали змоги забезпечити вирішення нагальних питань, які виникли з переходом до фінансування видатків Державного бюджету України в межах його доходів. Насамперед це стосувалося забезпечення системного контролю як за проходженням коштів бюджету через банківську систему, так і за ефективним використанням коштів розпорядниками. Зазначені питання можна було вирішити через перехід до казначейської системи касового виконання Державного бюджету України. З цією метою при Міністерстві фінансів України в 1995 р. було утворене Головне управління Державного казначейства України, на яке покладалася функція касового виконання Державного бюджету.

Принципова відмінність казначейської системи виконання Державного бюджету від банківської полягає в такому: всі бюджетні кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку, який об'єднує у собі систему рахунків, що діють в єдиному режимі і через які органи Державного казначейства здійснюють операції по доходах та видатках.

В основу діяльності казначейства покладено принцип єдності каси Державного бюджету. Перехід від банківської системи касового виконання бюджету до казначейської означає заміну практики виконання бюджету за відомчим принципом системою, що ґрунтується на територіальному принципі (через територіальні органи казначейства). За цієї системи касового виконання мобілізацію доходів бюджету, фінансування видатків бюджету, розподіл фінансових ресурсів між відповідними рівнями бюджетної системи здійснюють органи Державного казначейства через систему єдиного казначейського рахунка, відкритого в Національному банку.

Система фінансування через органи Державного казначейства принципово відрізняється від відомчої системи фінансування, коли бюджетні кошти передаються у користування розпорядникам коштів. Для цього були закриті поточні бюджетні рахунки в комерційних банках і замість них відкриті особові (реєстраційні) рахунки в органах Державного казначейства. З цих рахунків здійснюються оплата рахунків за певні послуги чи виконані роботи, які були надані розпорядникові коштів, та видача готівки безпосередньо розпорядникові коштів. Перерахування коштів бюджетним установам здійснюється через територіальні органи Державного казначейства.

З 1 квітня 1997 р. в Україні запроваджена казначейська система касового виконання Державного бюджету за видатками, яка передбачає відкриття рахунків розпорядникам коштів у системі органів Державного казначейства України. При цьому казначейські рахунки відкриваються в таких банківських установах — Національному банку України, Державному експортно-імпортному банку України, Акціонерно-комерційному агропромисловому банку «Україна», Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Українському акціонерному промислово-інвестиційному банку «Промінвестбанк», Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль», Ощадному банку України. На кінець 1997 р. через органи Державного казначейства здійснювалося близько 45 % операцій з виконання Державного бюджету. Рахунки для виконання місцевих бюджетів відкриваються в установах тих банків, з якими укладають договори відповідні Ради. Ці рахунки можуть відкриватися і в установах банків, де розміщені казначейські рахунки.

1998 р. — рік завершення переведення на казначейську систему виконання видаткової частини Державного бюджету майже всіх міністерств і відомств. Одночасно здійснювалася підготовча робота з переведення на казначейське обслуговування силових міністерств і відомств, які мали свої особливості, що вимагало від них структурної перебудови у галузевій фінансовій системі. Так, наприклад, Міністерству оборони України необхідно було скоротити підпорядкованість розпорядників коштів з п'яти ланок до трьох. Ця робота була завершена у 1999 р. Крім того, у 1998 р. було запроваджено нову бюджетну класифікацію та План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

З 1999 р. Державне казначейство України стає центральним органом виконавчої влади, діяльність якого регламентується Міністром фінансів. Основною подією 1999 р. було переведення на казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ та організацій. Тим самим були створені необхідні передумови для включення цих коштів до Державного бюджету.

У 2000 р. позабюджетні кошти розпорядників стали складовою Державного бюджету — увійшли до спеціального фонду державного бюджету. Бюджет держави став складатись із двох частин: загального фонду; спеціального фонду. У цьому ж році відбулися ще дві важливі події: у порядку експерименту в двох областях (Дніпропетровська, Чернігівська) запроваджено касове обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства; прийнято рішення про вдосконалення управління коштами державного бюджету наданням Державному казначейству статусу учасника Системи електронних платежів Національного банку України.

2001 р. став роком прийняття Бюджетного кодексу України, в якому вперше на законодавчому рівні було легалізовано казначейське обслуговування бюджетів та розпорядників бюджетних коштів. Крім того, Кодекс підтверджує його пріоритетність відносно всіх інших законодавчих актів, пов'язаних з бюджетним процесом, та дає можливість органам Державного казначейства проводити єдину політику в процесі виконання бюджетів.

2000—2002 рр. стали для Державного казначейства України роками оптимізації процесу управління бюджетними ресурсами шляхом удосконалення функцій з виконання дохідної та видаткової частин бюджету.

Першим кроком, зробленим Державним казначейством у 2000 р. у напрямі досягнення поставленої мети, стало переведення рахунків, через які здійснюються видатки Державного бюджету, з установ комерційних банків до Національного банку України. Консолідація всіх коштів державного бюджету на рахунках Державного казначейства у Національному банку України дала змогу розпочати виконання однієї з основних функцій казначейства — управління загальним залишком грошових ресурсів і створила передумови для розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. Слід зазначити, що при цьому органи Державного казначейства залишалися клієнтами Національного банку України.