Сторінка
6
Всупереч Гелбрейту деякі економісти переконані, що можливості державного «паблісіті» — популяризаторства, маніпулювання суспільними настроями, громадською думкою, проведення агітаційно-рекламних заходів не менші, а значно більші, ніж у приватних фірм. Є підрахунки, згідно з якими на долар рекламних витрат в урядових інституціях ефект більш значний порівняно з приватним сектором2. Давно і повсюдно помічено: чиновництво, не завжди чутливе до загальнодержавних вигід та народних запитів, діє досить ефективно у відомчих інтересах, передусім заради власних вузькокорисливих і егоїстичних інтересів.
Бюджетні «апетити» державних відомств через їх монопольне становище все ж можуть бути, незважаючи на діяльність лобістів, надмірними, стати політичне неприйнятними з погляду представницьких органів. По суті, це означає існування двох конкуруючих, хоч і взаємозв'язаних центрів прийняття бюджетних рішень: бюрократичного офісу і парламентського комітету. У прагненні забезпечити успіх своїй версії вирішення питань вони постійно перебувають у гострих протиріччях, звичайно в межах конституційного порядку. Бюрократія намагається подати в якомога вигіднішому світлі діяльність свого відомства. Зі свого боку, законодавчий корпус має повноваження приймати остаточні рішення й контролювати витрачання коштів. У кінцевому підсумку «рекламна» теорія бюджету є складовою тих методологічних побудов, які зводяться для трактування внутрішньої логічної аналогії між функціонуванням ринку і діяльністю держави.
Крім Гелбрейта, з різних позицій розглядають взаємозв'язок і взаємозалежність між ринком і бюджетом, шукають способи встановлення оптимальної рівноваги між державним і приватним секторами економіки Д. Б'юкенен, Е. Даунс, У. Нісканен, Г. Тул-лок, Ш. Бланкарт, Г. Шмольдерс, Г. Штольтенберг, X. Ректен-вальд та інші представники західної фінансової науки.
Практика лобіювання, активне спілкування міністерств і відомств з громадськістю, цілеспрямоване висвітлення в пресі офіційних матеріалів та урядової політики, гласність і прозорість інформації, доступність до неї — все це функціональні складові ринкової реклами. Зусилля відомчої дипломатії зосереджуються на тому, щоб привернути увагу й переконати всіх причетних до вирішення питань обсягу бюджетів та інших вигід бюрократії. Вдається це чи ні залежить від збігу обставин, від співвідношення політичних сил, загальної соціально-етичної атмосфери в суспільстві. У будь-якому разі перед наступом ринку державні інституції зберігають надійні позиції у вирішенні кардинальної проблеми використання економічного потенціалу — розподілу фінансових ресурсів між приватним сектором і державою.
Список літератури:
1. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. — 2003. — Квітень— травень. — С. 46—53.
2. Андрущенко В. Л. Фінансова думка заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Львів: Каменяр, 2000. — 302 с.
3. Бентом Й. Избр. соч.: Пер. с англ. — СПб., 1867. — С. 321.
4. Бессон 3. Бюджетньїй контроль во Франции й заграницей: Пер. с франц. — СПб., 1901.
5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова і наук, редагування. В. М. Фе-досова. — К.: Либідь, 2000. — 654 с.
6. Бруно С. Фрай, Райнер Айхенбергер. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою РОСІ // Ринок цінних паперів України. — 2001. — № 2—3. — С. 7, 9.
7. Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. — К.: НІОС, 2000. — 400 с.
8. Вагнер А. О научном мьішлении й популяризации в науке: Пер. с нем. — СПб., 1900. — С. 4.
9. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. — К.: НІОС, 2002. — 608 с.
10. Германчук П. К., Стефанюк І. Б., Рубан Н. І., Александров В. Т., Назарчук О. І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. — К.: НВП «АВТ», 2004. — 424 с.
11. Годме П. М. Финансовое право: Пер. с франц. — М.: Прогресе, 1978.
12. Добриловський М. Основи фінансової науки: Курс лекцій. — Подебради: Українська господарська академія в ЧСР, 1934.